Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств
Матеріальна відповідальність сільськогосподарських працівників є самостійним видом юридичної відповідальності. Її правову основу становить КЗпП та статут господарства.
Суть застосування матеріальної відповідальності полягає в тому, що передбачаючи відповідальність законодавець виходить із того, що працівники повинні сумлінно ставитись до своїх обов’язків, а заподіяна шкода обов’язково має бути компенсована.
Для притягнення до матеріальної відповідальності необхідно встановити такі обставини:
- факт протиправності діяння;
- факт заподіяння матеріальної шкоди підприємству, визначити розмір шкоди;
- встановити причинний зв’язок між шкодою і протиправною дією чи бездіяльністю.
Причинний зв’язок передбачає, що між поведінкою заподіювача шкоди і шкодою, що настала, є зв’язок причини і наслідку, тобто шкода повинна виступати як об’єктивний наслідок неправомірної поведінки заподіювача шкоди.
Матеріальна відповідальність застосовується тільки при наявності вини працівника і лише за пряму дійсну шкоду.
Дійсна матеріальна шкода – це псування, втрата, загибель майна, а також витрати, які підприємство вимушено було зробити з вини працівника. При визначені шкоди не враховуються прибутки, які б підприємство одержало би, якби не було вчинено правопорушення, тобто упущена вигода.
Працівник не відповідає за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробного-господарського ризику, або яка заподіяна ним в стані і при умовах крайньої необхідності.
За чинним законодавством матеріальна відповідальність поділяється на: обмежену, повну, колективну(бригадну).
Обмежена: визначається в розмірі дійсної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати, якщо шкода заподіяна неналежним виконанням або невиконанням трудових обов’язків.
В разі притягнення працівника до обмеженої матеріальної відповідальності стягнення повинно провадитись з урахуванням середньомісячного основного заробітку, а не з посадового окладу чи тарифної ставки.
Повна: полягає в обов’язку працівника відшкодувати заподіяну підприємству шкоду в повному обсязі, незалежно від заробітку.
Відшкодування всіх фактично заподіяних збитків в повному обсязі настає у випадках, визначених в ст. 134 КЗпП:
- шкоду заподіяно навмисно;
- працівником, який був у нетверезому стані;
- самовільно використовувались майно, с/г техніка, робоча худоба;
- між працівником і підприємством укладений договір про повну матеріальну відповідальність;
- шкоду заподіяно діями, що містять склад злочину;
- шкоду завдано не при виконанні трудових обов’язків;
- майно та інші цінності були прийнято під звіт за разовим дорученням та іншим разовим документом;
- службова особа винна у безпідставному звільненні або переводі на іншу роботу;
- керівник, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад 1 місяць, що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати, і за умови, що бюджет та юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Колективна: при спільному виконанні окремих видів робіт, що пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або із застосуванням працівниками у процесі виробництва переданих їм цінностей; коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір – може застосовуватися колективна (бригадна) відповідальність.