Госпрозрахунок структурних підрозділів підприємства (внутрішньовиробничий госпрозрахунок)

Господарський розрахунок структурних підрозділів є органічною частиною комерційного розрахунку підприємства і охоплює систему економічних відносин цехів, відділів, служб, учасників, бригад з підприємством і між собою.

Внутрішній госпрозрахунок – метод господарювання, що виражає систему внутрішніх відносин, що складаються на виробництвах. Він є складовою частиною повного комерційного розрахунку, заснований на використанні принципів комерційного розрахунку в роботі структурних одиниць і підрозділів і охоплює систему економічних відносин, господарських одиниць і структурних підрозділів, а також між самими структурними підрозділами.

Принципи організації внутрішнього розрахунку ті ж, що і повного, але вони модифікуються. Так, наприклад, принцип економічної самостійності не може бути реалізований в повному обсязі, а реалізується як оперативно-господарська самостійність. Вона означає розширення прав і обов'язків структурних одиниць, наділення їх необхідними основними виробничими фондами і оборотними коштами.

Реалізація принципів господарського розрахунку структурних підрозділів передбачає:

• регламентацію прав і обов'язків кожного підрозділу;
• надання підрозділам необхідної оперативно-господарської самостійності і маневрування виробничими ресурсами у виборі шляхів виконання планових завдань, в мобілізації внутрішньовиробничих резервів;
• встановлення обґрунтованих планових завдань підрозділам, що забезпечують виконання завдань, що стоять перед підприємством;
• створення системи матеріального стимулювання колективів підрозділів;
• розробку системи економічної відповідальності підрозділів за заподіяний матеріальний збиток підприємству або іншим підрозділам.

Елементами організації внутрішнього госпрозрахунку є:

• планування і оцінка результатів діяльності;
• встановлення норм і нормативів;
• система економічної відповідальності;
• система матеріального заохочення.

У зв'язку з особливостями організації виробництва, функціональними обов'язками окремих підрозділів є і особливості в реалізації принципів госпрозрахунку.

Виділяються такі поняття, як:

• госпрозрахунок виробничих одиниць;
• госпрозрахунок цехів основного виробництва;
• госпрозрахунок допоміжного виробництва;
• госпрозрахунок бригад і учасників;
• госпрозрахунок функціональних відділів апарату управління.

Госпрозрахунок виробничих одиниць відрізняється від комерційного розрахунку, оскільки госпрозрахунковими відносинами охоплюється не тільки стадія виробництва, але і сфера обігу (відвантаження і реалізація продукції).

Особливістю госпрозрахунку цехів основного і допоміжного виробництва є охоплення госпрозрахунковими відносинами лише стадії безпосереднього процесу виробництва.

Госпрозрахунок цехів основного виробництва спрямований на ритмічний випуск продукції в заданому асортименті і у встановлені терміни, зростання продуктивності праці, зниження трудомісткості, матеріаломісткості і підвищення якості продукції.

Госпрозрахунок цехів допоміжного виробництва спрямований на зниження собівартості робіт при повному і якісному забезпеченні потреб цехів основного виробництва.

Планування діяльності госпрозрахункових виробничих підрозділів здійснюється на основі системи поточних і оперативних планів, прийнятих на підприємстві. Основою планування і діяльності цехів при внутрішньовиробничому госпрозрахунку є техніко-економічні показники, які підрозділяються на затверджувані і оцінні.

Система госпрозрахункових показників має відповідати певним вимогам:

• бути пов'язаною із затверджуваними і оцінними показниками підприємства, сприяти виконанню планових завдань, гарантувати відповідність інтересів працівників структурних підрозділів інтересам підприємства в цілому;
• показники підрозділів мають всесторонньо характеризувати їх діяльність, враховувати всі залежні від нього чинники підвищення ефективності виробництва і тим самим давати можливість об'єктивно оцінювати внесок працівників підрозділів в загальні результати роботи підприємства;
• мають бути такими, які можна порівняти в динаміці і кількісно порівнювати та вимірювати;
• обчислюватися із загального обсягу робіт, виконаних госпрозрахунковим підрозділом, тобто з урахуванням як продукції (робіт, послуг), призначеної для реалізації на сторону, так і тієї, що поставляється за внутрішньовиробничою кооперацією.

Система планово-оцінних показників госпрозрахункових підрозділів має встановлюватися з урахуванням їхніх організаційно-технічних особливостей і відрізнятися складом показників, одиницями вимірювання і методами числення.

До основних планово-оцінних показників, встановлюваних госпрозрахунковими підрозділами, відносяться показники, що характеризують номенклатуру (асортимент), обсяг і якість продукції, граничний рівень витрат на гривню кінцевої (товарної) продукції, прибуток, собівартість, продуктивність праці.

Випуск продукції в натуральному виразі (номенклатура, асортимент) планується всім виробничим підрозділам у вигляді переліку конкретних видів виробів (робіт, послуг), які підрозділ мусить виготовити (виконати) в планованому періоді з вказівкою їхньої кількості (обсягу), споживачів і термінів виготовлення, що конкретизуються в оперативно-календарних планах.

У випускаючих цехах обсяг кінцевої продукції визначається за внутрішньовиробничими цінами у тому випадку, коли цехам планується прибуток, і на продукцію яких відсутні ціни, що використовуються підприємством. Внутрішньовиробничі ціни визначаються на основі калькуляції планової собівартості з додаванням прибутку.

Якість продукції (робіт, послуг), що випускається, може враховуватися такими показниками, як сортність, зниження втрат від браку, вихід придатної продукції і іншими показниками з урахуванням галузевих особливостей.

В госпрозрахункових відносинах основних цехів можливим є використання такого показника, як граничний рівень витрат на гривню кінцевої (товарної) продукції.

Під граничним рівнем витрат розуміється максимально допустима величина витрат, перевищення якої не допускається.

В умовах ринкових відносин при розвитку орендного підряду основним цехам в рамках внутрішньовиробничого госпрозрахунку замість показника граничного рівня витрат доцільно планувати прибуток. Якщо ж стимулювання збільшення обсягу виробництва не є актуальним завданням і необхідно забезпечувати випуск заданої кількості кінцевої продукції при мінімальних витратах на її виготовлення, краще використовувати показник собівартості.

Показник собівартості, що доводиться до структурних підрозділів, встановлюється в різних модифікаціях: собівартості всієї кінцевої продукції підрозділу, собівартості одиниці кожного виду продукції, собівартості окремих операцій або меж, собівартості кожного замовлення, кошторису витрат на виробництво.

В собівартість продукції підрозділів слід включати тільки ті витрати, на формування яких його колектив може вплинути.

Планово-оцінний показник продуктивності праці планується і враховується у вигляді показника виготовлення кінцевої продукції у відповідних одиницях вимірювання (натуральних, вартісних, нормо-годинних) на одного працюючого.

Госпрозрахунок бригад і учасників є органічною частиною госпрозрахунку цеху (підприємства) і побудований на поєднанні відносної оперативно-виробничої самостійності бригади, співставленні витрат і результатів, встановленні прямої залежності оплати праці від кінцевих результатів роботи, підвищенні взаємної відповідальності бригади і адміністрації за виконання виробничих завдань, єдність особистих і колективних інтересів.

Госпрозрахунковою є бригада, якій разом з планами за обсягом виробництва, зниженням трудомісткості (зростанням продуктивності праці) і підвищенням якості роботи встановлюються також планові завдання щодо фонду заробітної платні, норм витрат за одиницю або за декількома видами сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії й інших матеріальних ресурсів, використання яких безпосередньо залежить від її діяльності.

Залежно від особливостей виробництва, організації планування і обліку матеріальних витрат і паливно-енергетичних ресурсів найефективнішими формами бригадного госпрозрахунку є колективний і, особливо, орендний підряд. В цьому випадку взаємні зобов'язання адміністрації і госпрозрахункової бригади оформляються у вигляді договору.

Залежно від особливостей організації обліку витрат госпрозрахунковій бригаді можна планувати собівартість, включаючи заробітну платню працівників, вартість сировини, матеріалів, інструменту й інші витрати, що залежать від бригади, або затверджувати в плані норми витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тепло- і електроенергії, інструменту, технологічного оснащення й інших матеріальних ресурсів в натуральному і вартісному виразі.

Організація оплати праці робітників в госпрозрахункових бригадах має забезпечувати як особисту, так і колективну зацікавленість в досягненні високих кінцевих результатів роботи і відображати реальний внесок кожного члена бригади в загальні результати. Госпрозрахункові бригади завдяки своєму колективному заробітку можуть утворювати спеціальні фонди на соціально-культурні потреби бригади.

Госпрозрахункові відносини колективу бригади і адміністрації цеху (підприємства) регулюються на основі Положення про внутрішньовиробничий госпрозрахунок підприємства, а також укладених договорів колективного або орендного підряду.

Госпрозрахункова бригада має право пред'явити претензії до адміністрації, якщо невиконання адміністрацією договірних зобов'язань привело до невиконання бригадою планових показників, браку продукції, перевитрати у порівнянні зі встановленими нормами витрат праці, матеріалів, палива, енергії й т.д. При організації госпрозрахункових бригад за технологічним ланцюжком між ними відповідно до укладених договорів встановлюється взаємна відповідальність.

Госпрозрахунок функціональних відділів управління ще більш специфічний, ніж бригадний госпрозрахунок. Функціональні підрозділи поділяються на три групи:

• відділи загального управління і організаційно-економічного забезпечення: виробничий, планово-економічний, фінансовий, організація праці і заробітної платні, бухгалтерія й ін.;
• відділи і служби технічного розвитку: відділи головного конструктора, головного технолога, підготовки виробництва й ін.;
• обслуговуючі і допоміжні відділи: енергетика, інструментальний, транспортний, матеріально-технічного постачання, збуту, головного механіка й ін.

Специфічність госпрозрахунку функціональних відділів полягає в тому, що відділи не вироблять матеріальні цінності, а надають свого роду послуги для всіх підрозділів підприємства.

Для оцінки кількості і якості роботи функціональних відділів вводять всілякі показники, які не прямо, а тільки побічно, але все-таки оцінюють обсяг проведених ними робіт (наприклад, закріплення за кожним відділом статті витрат, встановлення економічної відповідальності, організація матеріального заохочення й ін.).

Наприклад, для групи відділів технологічного розвитку передбачається:

• закріплення за кожним відділом статті витрат за конкретними підрозділами і покладання на них обов'язку нормувати і аналізувати витрату цих ресурсів і вживати необхідних заходів щодо усунення виявлених відхилень фактичних витрат від нормативних;
• встановлення економічної відповідальності за непродуктивні витрати й інші види збитків, завданих підприємству і його підрозділам в результаті упущень в роботі;
• організація матеріального заохочення залежно від виконання показників, що характеризують результати діяльності підрозділу.

Як планово-оцінні показники для цієї групи відділів можуть бути використані такі:

1. план роботи (заходів) відділу;
2. завдання по зниженню технологічної трудомісткості, питомої витрати основних видів матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів;
3. економічний ефект (економія) від упровадження науково-технічних заходів;
4. фонд заробітної платні;
5. ліміт на утримання відділу.

Залежно від специфіки виробництва можуть використовуватися й інші показники.

По третій групі відділів (обслуговуючих і допоміжних), окрім таких самих вимог, як і до відділів другої групи, передбачаються і додаткові вимоги:

• встановлення прямої зацікавленості і відповідальності відділів цієї групи за зниження витрат виробничих підрозділах, що підпорядковуються їм. Основним критерієм оцінки діяльності і матеріального заохочення відділів цієї групи є забезпечення безперебійної, ритмічної роботи підприємства при зниженні витрат, пов'язаних з діяльністю служби;
• встановлення нормативів оборотних коштів (нормативів запасів інструменту, запасних частин, не встановленого устаткування і т.п.).

планово-оцінними показниками для третьої групи відділів можуть використовуватися:

• план роботи (заходів) відділу;
• завдання по зниженню трудомісткості, питомих витрат матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів;
• економічний ефект (економія) від упровадження науково-технічних заходів;
• граничний рівень витрат служби на одну гривню товарної продукції підприємства;
• норматив оборотних коштів;
• фонд заробітної платні;
• ліміт витрат на утримання відділу.

Можуть використовуватися й інші показники.

Організація діяльності відділів загального управління і організаційно-економічного забезпечення в умовах госпрозрахунку припускає:

• встановлення економічної відповідальності за непродуктивні витрати й інші види збитку, заподіяного підприємству і його підрозділам в результаті упущень в роботі;
• матеріальне заохочення працівників як за наслідками роботи підприємства, так і з урахуванням якісного виконання функцій, покладених на відділ.

Прогресивною формою організації виробництва і праці на принципах господарського розрахунку є оренда для підприємств, колективний і орендний підряд для структурних підрозділів, бригад, дільниць.

Джерело – глава з навчального посібника:

Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.