Методи розробки норм і нормативів
Якість і обґрунтованість норм і нормативів у значній мірі залежать від методів розробки. Існують такі методи нормування:
- розрахунково-аналітичний;
- дослідний;
- дослідно-статистичний;
- комбінований.
Нормативи, встановлені розрахунково-аналітичним методом, найбільш прогресивні і обґрунтовані, оскільки в основі їхньої розробки лежить розрахунково-технічний метод. В основі розрахунково-аналітичного методу лежить глибокий аналіз передового виробничого досвіду і результатів економічного використання ресурсів, досягнутих на передових підприємствах або дільницях виробництва. Розрахунково-аналітичний метод нормування нерідко дозволяє знайти шляхи підвищення технологічності продукції, зміни технологічних режимів її виготовлення.
Початковою базою для розробки норм при цьому методі є аналіз організації трудових процесів, використання устаткування, технологічних режимів і прийомів, лабораторні дослідження і експерименту Аналізу піддаються інструкції виробу з метою визначення шляхів зниження витрат матеріалів, виявлення можливості спрощення конфігурації і полегшення маси окремих деталей; аналізуються також відходи і втрати, що виникають в процесі виробництва. Після виконання шляхів економії матеріалів на етапах проектування і виготовлення виробів розробляють організаційні і технічні заходи і з урахуванням їхньої ефективності встановлюють норми витрат матеріалів.
Дослідний метод нормування полягає в тому, що норми створюються на основі спостережень, дослідів і досліджень, виконуваних у виробничих або лабораторних умовах. Він застосовується, коли розрахунковим шляхом встановити норму неможливо і доводиться виходити з досвіду роботи в попередньому періоді з виготовлення однотипної продукції.
Встановлена дослідним методом норма враховує досягнутий рівень техніки і організації виробництва про минулий період і не враховує їхнє вдосконалення, упровадження передового досвіду, нової техніки і технології і, отже, не сприяє виявленню і використанню резервів зростання продуктивності праці, економії матеріальних і інших ресурсів.
Дослідно-статистичний метод нормування полягає у визначенні норм на основі звітно-статистичних даних про витрати праці або матеріалів на одиницю продукції в минулих періодах.
Цей метод має ті ж недоліки: відсутність прогресивності у встановленій нормі, низьку мобілізуючу роль такої норми в пошуку і упровадженні нової техніки, технології, організації виробництва і праці. Неточність норм, встановлених дослідно-статистичним методом, підтверджується наявністю значних відхилень фактичних витрат від планових, розрахованих за такими нормами. Дослідно-статистичні норми і нормативи застосовуються лише тоді, коли не є можливим провести розрахунки, аналіз, упровадити передовий досвід, тобто використати більш точні і науково обгрунтовані методи нормування.
Комбінований метод – це одночасне використання вище наведених методів.
На підприємствах розробку, упровадження і систематичне оновлення норм і нормативів здійснюють різні цехи і функціональні служби: технічні, економічні, виробничі – під керівництвом одного із заступників директора і підлеглого йому апарату. Створення нормативної бази доцільно доручати професійним нормативним групам, функціями яких є:
- систематизація всіх норм і нормативів, що надходять від відповідних підрозділів;
- створення фондів нормативної інформації;
- створення нормативних норм для цехів і служб;
- облік зміни норм і внесення їхніх нормативних корективів;
- контроль за своєчасністю вимірювань норм;
- складання звітів про вимірювання норм і про їхні причини.
В процесі розвитку нормативного господарства проводяться інвентаризація діючих норм, заміна встановлених норм новими, технічно обґрунтованими, встановлюється взаємозв'язок нормативів з показниками плану.
Джерело – глава з навчального посібника:
Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.