Поняття віртуального підприємства
Віртуальне підприємство (ВП) – це співтовариство територіально роз'єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. За сутністю віртуальне підприємство – це нова форма економічної організації. Воно являє собою групу економічних суб'єктів, що об'єднують свої сили для надання певної послуги, яка традиційно надавалася одним підприємством. Така можливість, у кінцевому результаті, серйозно впливає на стратегії розвитку як усієї економіки, так і окремих підприємств.
Віртуальні підприємства класифікують:
- За тривалістю:
- одинарний бізнес;
- довгостроковий альянс.
- За топологією:
- динамічна структура;
- фіксована структура.
- За участю:
- одинарна;
- багаторазова.
- За координацією:
- подібна „зірці”;
- демократичний альянс;
- федерація.
- За видимістю:
- одиночний рівень;
- мультирівень.
Функціональні можливості віртуального підприємства:
- Основні функціональні можливості щодо обробки інформації:
- обмін бізнесовою (наприклад, замовленнями) і технічною інформацією (наприклад, звітами про якість моделей товарів);
- розподіл інформації: каталоги, ринкова інформація, профілі компанії тощо;
- розповсюдження інформації: пропозиції для тендерів, новини і т. д.;
- безпека та аутентифікація інформації, обмін якою здійснюється;
- перегляд (наприклад, статусу замовлення) і механізми повідомлення;
- обробка на основі стандартів (ЕDІFАСТ, SТЕР).
- Функціональні можливості щодо матеріалів:
- логістика;
- управління матеріальними потоками;
- прогнозування;
- обробка інформації, характерної для матеріальних потоків (наприклад, зчитування штрих-кодів).
- Креативні та конфігураційні функціональні можливості:
- пошук і вибір партнерів;
- переговори та управління контрактами;
- ролі і призначення відповідальності;
- визначення потоку робіт (workflow).
- Нові послуги, що виникають:
- підтримка електронної комерції: електронні каталоги, «активні» ринкові інструментальні засоби, безпечні механізми здійснення платежів тощо;
- довідники постачальників продуктів/послуг;
- спеціалізовані послуги-поради.
- Координаційні функціональні можливості:
- локальна координація (підтримка workflow у кожному вузлі);
- глобальна координація віртуального підприємства: розподілене управління ресурсами, розподілене планування тощо;
- партнерський інжиніринг.
Джерело:
Навчально-методичний комплекс з курсу «Електронна комерція» (для студ. напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» IV курсу денної та заочної форми навч.) / Укл.: О.В. Новак. – Алчевськ: ДонДТУ, 2010. – 120 с.