Забезпечення та захист екологічних прав громадян України

Належна реалізація екологічних прав неможлива без досконалих механізмів, які б передбачали детальні процедури їх здійснення, встановлювали обов'язки по забезпеченню наданих можливостей, закріплювали процедури захисту у випадках порушень.

У статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» перерахована система гарантій забезпечення екологічних прав, адже без них права перетворяться на декларацію. До них підносяться:

• проведення широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;
• обов'язок міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;
• участь громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;
• здійснення державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
• компенсацію в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
• невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
• створення та функціонування мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

У ній також встановлено, що діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Кожна з цих гарантій передбачає систему конкретних заходів, багато з яких вже знайшли відображення в законодавстві і на практиці. Проте деякі з них ще законодавчо не врегульовані. Центральна проблема, пов'язана із забезпеченням охорони довкілля, – фінансування. Природоохоронні заходи потребують величезних матеріальних затрат. Дуже позитивним є закріплення в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» нового економічного механізму охорони природи, який теж спрямований на забезпечення екологічних прав, щоправда він досить повільно вводиться в дію, саме у сфері фінансових, податкових відносин.

Викладені положення становлять загальні умови реалізації громадянами своїх екологічних прав. Кожне суб'єктивне екологічне право містить вимогу конкретних дій, які стосуються тієї чи іншої сторони діяльності. Але всі вони так чи інакше базуються на загальному обов'язку держави, юридичних і фізичних осіб щодо збереження і покращання довкілля.

У випадку виникнення перешкод у реалізації своїх прав, порушень зі сторони інших осіб громадяни можуть звернутися по захист своїх прав до відповідних компетентних суб'єктів. Традиційно розрізняють такі форми захисту прав, як судову, позасудову та самозахист. У їх системі все ж таки найбільш дієвою та ефективною є судова форма захисту. Як зазначено ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Слід зауважити, що право на звернення до суду по захист свого порушеного права (право на доступ до правосуддя), будучи з одного боку самостійним правом, одночасно визначає механізми захисту інших екологічних прав. Спеціальне правове регулювання цих відносин міститься в Орхуській конвенції. Аналіз її положень та інших норм законодавства дозволяє виділити такі форми доступу до правосуддя при захисті екологічних прав:

• оскарження рішень, дій (бездіяльності) державних органів та інших суб'єктів, що порушують національне екологічне законодавство;
• позовна форма захисту, яка реалізується шляхом подання позовів про припинення небезпечної для середовища діяльності, відшкодування заподіяної шкоди тощо.

Захист прав громадян здійснюється судом шляхом передбачених законом способів, які забезпечують відновлення порушеного чи підтвердження оспорюваного права. Способи захисту екологічних прав випливають із загальних способів захисту цивільних прав, закріплених ст. 16 Цивільного кодексу України. Це може бути: визнання права, припинення дії, яка порушує право, зміна чи припинення правовідносин, відшкодування майнової чи немайнової шкоди, визнання недійсним рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування чи їх службових осіб та інші. Вибір конкретного способу залежить від особливостей права, що порушено, конкретних правовідносин, їх суб'єктного складу та повинен бути оптимальним та ефективним за його кінцевим результатом.