Класифікація права природокористування. Загальне і спеціальне природокористування

У науковій літературі і в законодавстві виділяють різні види права природокористування в залежності від різних підстав поділу.

За видами природних об'єктів, які використовується, можна виділяти:

  • право землекористування;
  • право лісокористування;
  • право водокористування;
  • право користування надрами;
  • право користування тваринним світом;
  • право користування рослинним світом;
  • право користування територіями і об'єктами природно-за-повідного фонду.

Усі природні об'єкти знаходяться в тісному взаємозв'язку, і відповідно ці види природокористування теж взаємопов'язані. При цьому кожен з названих видів природокористування має свої різновиди, закріплені в галузевому законодавстві і які виділяють за цільовим призначенням об'єктів (наприклад, право користування тваринним світом включає мисливство, рибальство та ін.).

За строками здійснення природокористування розрізняють:

  • постійне (коли термін користування не визначений);
  • тимчасове, яке, в свою чергу, поділяється на:
    • довгострокове (в залежності від виду об'єкта законодавство передбачає різні максимальні строки довгострокового користування – до 25 років для водокористування, лісокористування, до 50 років для користування надрами);
    • короткострокове (до 3 років для водокористування, лісокористування, до 5 років для користування надрами).

За підставами виникнення:

  • первинне (похідне від права власності),
  • вторинне (похідне від первинного користування). Такий поділ характерний для водокористування і прямо передбачений ст. 42 Водного кодексу України.

За режимом користування:

  • спільне (користування визначеною частиною природного об'єкта одночасно кількома суб'єктами – забір води з річки);
  • відособлене (користування об'єктом, з боку одного, чітко визначеного користувача, – користування виділеною і відведеною в натурі земельною ділянкою).

Певною специфікою характеризується право користування природними об'єктами на умовах оренди. Його особливості полягають в тому, що оренда передбачена не для всіх природних об'єктів, вона містить специфіку в оплаті користування; більш чіткіше визначає права, обов'язки, відповідальність природокористувача, обмеження та інші умови користування. Природокористування на умовах оренди передбачене Земельним кодексом України (ст. 93), Водним кодексом України (ст. 51), Лісовим кодексом України (ст. 18).

Основною є класифікація права природокористування на:

  • загальне природокористування;
  • спеціальне природокористування.

Загальне природокористування – це використання людиною природи з метою задоволення своїх життєво необхідних потреб (купання в річці, збирання в лісі грибів, ягід для власного споживання).

Спеціальне природокористування – виробничо-господарське використання природних об'єктів (видобування корисних копалин, рубка лісу).

Ознаками (особливостями) загального природокористування є:

  • метою природокористування виступає необхідність задоволення життєво необхідних, природних потреб людини;
  • суб'єктами його здійснення виступають фізичні особи, громадяни;
  • природні об'єкти не закріплюються за конкретними особами;
  • для його здійснення не потрібно одержання спеціального дозволу від компетентних державних органів;
  • безоплатний характер.

Ознаками (особливостями) спеціального природокористування є:

  • метою природокористування є здійснення виробничо-господарської чи іншої спеціальної діяльності;
  • суб'єкти природокористування – підприємства, організації, громадяни, наділені спеціальною екологічною правосуб'єктністю;
  • закріплення відособленої частини об'єкта за окремою особою на праві користування чи оренди;
  • необхідність отримання спеціального дозволу для використання природного об'єкта;
  • оплатний характер.