Ведення кадастрів та обліку

Ведення кадастрів природних ресурсів передбачає збір і систематизацію відомостей про кількісний та якісний стан природних об'єктів, їх інші характеристики, режим використання.

Відомості, які містяться в кадастрах природних ресурсів, з одного боку, визначають правовий режим природного об'єкта, стан якого встановлений кадастровими оцінками, а з іншого – сприяють прийняттю обґрунтованих управлінських рішень (наприклад, наявність даних про стан родючості земель в даному районі допоможе правильно визначити, які ділянки доцільно передати під забудови, а які – для сільського господарства). На відміну від даних системи моніторингу, відомості кадастрів не містять прогнозів змін стану природних ресурсів. При цьому кадастрові системи функціонують в режимі періодичної безперервності, оскільки природні ресурси піддаються змінам у результаті господарської діяльності, інших факторів і відповідно інформація, зібрана кілька років тому, нині вже застаріла.

Кадастри ведуться стосовно всіх природних об'єктів, зокрема:

  • державний земельний кадастр (регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. «Про порядок ведення державного земельного кадастру»), який включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель;
  • державний водний кадастр, що включає відомості про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (постанова Кабінету Міністрів України від 8.04.1996 р. «Про Порядок ведення державного водного кадастру».);
  • державний лісовий кадастр, який включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду (постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 р. «Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру»);
  • державний кадастр рослинною світу, який ведеться з метою визначення кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також здійснення систематичного контролю за кількісними та якісними змінами в рослинному світі і забезпечення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, власників або користувачів (у тому числі орендарів) земельних ділянок відомостями про стан рослинного світу (постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. «Про затвердження Порядку ведення державного обліку і кадастру рослинного світу»);
  • державний кадастр родовищ корисних копалин (ст. 43 Кодексу України про надра);
  • державний кадастр тваринного світу (постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 р. «Про Порядок ведення державного кадастру тваринного світу»);
  • державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду (статті 55-59 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Інструкція про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджена наказом Мінприроди України 16.02.2005 р.);
  • державний кадастр природних лікувальних ресурсів (постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. «Про затвердження Порядку створення і ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. затверджено Положення про регіональні кадастри природних ресурсів, тобто систематизовані зведені відомості про якісні, кількісні та інші характеристики усіх природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо) на території АРК, областей, м. Києва і Севастополя, обсяг, режим і характер їх використання.

За своєю суттю кадастри є різновидом обліку і тісно пов'язані з функцією обліку природних об'єктів, яка теж здійснюється стосовно окремих природних ресурсів, наприклад щодо надр (постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.1995 р. «Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин»).

Іншим специфічним різновидом обліку в сфері охорони довкілля є державний облік і реєстрація шкідливих впливів на довкілля, їх видів та джерел. Здійснення такої функції дозволяє не тільки отримати об'єктивну картину впливу на довкілля, але і боротися із забрудненням природи. Зокрема, органи Мінприроди України здійснюють облік суб'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів шкідливих речовин, що викидаються в нього, видів і ступенів впливу на нього фізичних та біологічних факторів (регулюється Порядком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р.). В Україні також ведеться облік та паспортизація відходів (згідно з затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. Порядком ведення державного обліку та паспортизації відходів, державний облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів (постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 р.). До змісту функції обліку входить діяльність, пов'язана з паспортизацією потенційно небезпечних в екологічному плані об'єктів (Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затверджене наказом МНС України 18.12.2000 р.).