Характеристика елементів економічного механізму забезпечення охорони навколишнього природного середовища

До економічного механізму забезпечення охорони довкілля можна включити наступні елементи. Збори в галузі використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища. В систему цих зборів входять:

а) збір за спеціальне використання природних ресурсів (ст. 43 Закону України «По охорону навколишнього природною середовища»). Цей збір встановлюється на основі нормативів збору і лімітів використання окремих природних ресурсів.

Використання природних ресурсів відбувається в межах встановлених лімітів. Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р.. За загальним правилом, збори в межах лімітів відносяться до валових витрат виробництва і відповідно включаються в собівартість продукції, а за понадлімітне використання – стягується з прибутку.

Конкретні розміри зборів визначаються окремими нормативно-правовими актами по кожному природному ресурсу.

Зокрема, збір за користування надрами регулюється гл. 4 Кодексу України про надра. Плата за користування надрами справляється у вигляді:

• платежів за користування надрами;
• відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
• збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);
• акцизного збору.

Стаття 29 Кодексу України про надра закріплює випадки звільнення від плати за користування надрами, а саме:

• землевласників і землекористувачів, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках;
• користувачів надр – за проведення регіональних геоло-го-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, у тому числі розвідувального буріння з відбором зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку родовищ корисних копалин, та робіт по прогнозуванню землетрусів і дослідженню вулканічної діяльності, інженерно-геологічних, еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
• користувачів надр – при організації геологічних об'єктів природно-заповідного фонду;
• користувачів надр – за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин;
• дитячі спеціалізовані санаторно-курортні заклади за здійснення видобутку мінеральних вод у частині, що використовується для лікування на їх території.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків.

Детальніше регулювання відповідних відносин здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин».

Відповідно до ст. 77 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6.07.1998 р.. Також постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. затверджені такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні і на живицю.

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води. Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. Відповідно до п. 16 Порядку збір за використання водних ресурсів не справляється: за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення; за воду, що використовується для протипожежних потреб; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів; за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів: за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису та в інших передбачених цим пунктом випадках. Також постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 р. затверджені нормативи збору за спеціальне водокористування.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється за плату. Розмір плати встановлюється залежно від виду, мети та обсягів використання об'єктів тваринного світу, роз-повсюдженості та цінності, з урахуванням місцеположення, якості, біотичної продуктивності території та інших екологічних, а також економічних факторів (ст. 27 Закону України «Про тваринний світ»). На виконання цієї норми прийнята, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 25.01.1996 р. «Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин». Стаття 206 Земельного кодексу України встановлює: «Використання землі в Україні є платним». Плата за землю справляється відповідно до Закону України «Про плату за землю»;

б) збір за забруднення навколишнього природного середовища (ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р.. Збір справляється за:

• викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин;
• скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
• розміщення відходів.

До суб'єктів доводяться ліміти викидів і скидів. Збір за скиди та викиди в межах лімітів відноситься на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку;

в) збір за погіршення якості природних ресурсів (ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Він повинен справлятись за зниження родючості грунтів, продуктивності лісів тощо, і має бути встановлений Кабінетом Міністрів України, але на сьогодні порядок його сплати ще не прийнято.