Правовий режим інших складових екомережі

Стосовно інших елементів екомережі, то правовий режим окремих з них, як наприклад водоохоронних зон, рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, захисних, оздоровчих, рекреаційних лісових насаджень та інших зелених насаджень, що не відносяться до лісового фонду, були розглянуті в процесі характеристики окремих природних об'єктів – вод, лісів, земель, рослинного і тваринного світу. В даному розділі розглянемо ті елементи, які не були предметом аналізу раніше.

Водно-болотні угіддя. Особливий статус у системі природних об'єктів та територій визначений стосовно водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як місце перебування водоплавних птахів. Уперше визначення їх статусу відбулося на міжнародному рівні в рамках Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.). Україна, ратифікувавши Конвенцію, визначила механізми її реалізації та запровадила особливий охоронний статус відповідних територій.

Відповідно до статті 1 Конвенції під водно-болотними угіддями розуміються райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шість метрів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. затверджений Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення. Відповідно до п. 2 Порядку статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано цінним природним комплексам боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об'єктів – природних або штучно створених, постійних чи тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих чи солоних, у тому числі морським акваторіям, що знаходяться у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земель водного та лісового фонду України. Такий статус надається за наступними критеріями: 1) за типовістю, рідкісністю або унікальністю – природним чи напівприродним (штучним) типам водно-болотних угідь біогеографічного регіону; 2) за видами рослин і тварин, які перебувають під загрозою зникнення в усьому світі: середовищам існування вразливих видів, видів та екологічних угруповань, які перебувають під загрозою зникнення; особливо цінним як середовища для підтримання біологічного різноманіття регіону; особливо цінним як середовища існування видів рослин і тварин на критичних стадіях їх життєвого циклу; 3) за регулярним перебуванням водно-болотних птахів: місцям регулярного перебування понад 20 тис. особин водно-болотних птахів; місцям регулярного перебування не менш як 1 відсотка біогеографічної популяції одного виду або підвиду водоплавних птахів; 4) за станом іхтіофауни: особливо цінним як середовища для підтримання певного співвідношення видів риб, їх вікової структури, що загалом визначає цінність водно-болотних угідь, їх біологічне різноманіття; важливим місцям нересту, нагулу чи зимівлі місцевих видів риб, які мають вирішальне значення для підтримання їх популяцій (п. З Порядку). Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995 р. «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» затверджений Перелік водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином як місця оселень водоплавних птахів. З метою забезпечення контролю за станом цих угідь щодо кожного з них складається паспорт відповідно до структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення, затверджених наказом Мінекоресурсів України від 27.12.2002 р.

Полезахисні лісові смуги. Правовий режим полезахисних лісових смуг регулюється лісовим законодавством, зокрема ст. 39 Лісового кодексу України при розмежуванні категорій лісів виділяє захисні ліси, які зокрема, виконують ґрунтозахисні функції. Відповідно до п. 24 Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. до полезахисних лісових смуг належать штучно створені насадження лінійного типу для захисту сільськогосподарських угідь. Вони створюються для захисту земель від вітрової та водної ерозії та підвищення урожайності сільськогосподарських культур на сільськогосподарських землях. Технічні вимоги до їх створення містяться в Інструкції з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів, затвердженої наказом Мінлісгоспу України від 8.07.1997 р. Стаття 8 Закону України «Про меліорацію» визначає створення таких насаджень як один із заходів агролісотехнічної меліорації земель .Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом, включені до елементів екомережі поряд з іншими порушеними, деградованими, малопродуктивними землями та іншими землями, що зазнали впливу негативних процесів та стихійних явищ, які в сукупності належать до категорії відновлюваних територій екомережі.

Земельний кодекс України в ст. 169 визначає поняття техногенно забруднених земель, тобто земель, забруднених внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При використанні техногенно забруднених земель, як зазначає Кодекс, враховуються особливості режиму їх використання.

Спеціальне правове регулювання радіоактивно забруднених земель та територій здійснюється на підставі Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». В залежності від різних факторів територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони: 1) зона відчуження; 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення; 3) зона гарантованого добровільного відселення; 4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

Поняття радіоактивно забруднених земель визначено ст. 4 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала, радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності. До цих земель належать території третьої та четвертої зон. Стаття 3 цього Закону дає визначення поняття радіаційно небезпечних земель: це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами. До цих земель належать території першої та другої зони. Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає правовий режим цих територій, систему заходів, які на них здійснюються тощо.