Загальна характеристика юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

За загальним правилом порушення правових норм, не виконання визначених ними приписів тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності. Порушення норм екологічного права, заподіяння шкоди довкіллю теж передбачає застосування заходів юридичної відповідальності. Юридична відповідальність є одним з основних елементів правового забезпечення охорони довкілля.

При характеристиці в загальній теорії права видів юридичної відповідальності традиційно визначають такі основні види як кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та інші. В літературі обґрунтовується існування окремого виду відповідальності – «екологічної відповідальності», яка є складним соціальним та еколого-правовим інститутом і існує в двох формах: еколого-правовій (юридична відповідальність) і еколого-економічній (економічна відповідальність). По-суті, економічна відповідальність – це платежі за використання природних ресурсів, забруднення довкілля, які відповідний суб'єкт вносить в бюджет у безспірному порядку в наперед визначених розмірах. Однак більшість науковців при характеристиці названих відносин застосовують не поняття «екологічна відповідальність», а формулювання «юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища», «юридична відповідальність в галузі охорони навколишнього природного середовища», «юридична відповідальність за екологічні правопорушення». До речі, розділ XV Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» називається «Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища». Така позиція є достатньо обґрунтованою. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення передбачає застосування санкцій кримінального, адміністративного, цивільно-правового, дисциплінарного характеру і не має особливих механізмів і заходів впливу, які б виділяли її в особливий, самостійний вид. Певною мірою особливим є застосування спеціальних такс і методик при відшкодуванні шкоди, заподіяної об'єктам природи, що теж спонукає ряд вчених до визначення її специфіки і найменування «матеріальна відповідальність». Однак застосування такс є лише особливим механізмом цивільно-правової відповідальності і не може бути достатньою підставою виділення окремого виду – екологічно-правової відповідальності. Основною підставою для виділення самостійного інституту та правового механізму – юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону довкілля є вчинене суб'єктом діяння, яке посягає на екологічний правопорядок і заподіює шкоду об'єктам навколишнього природного середовища – екологічне правопорушення. При цьому система екологічних правопорушень охоплює порушення як у сфері охорони довкілля в цілому, так і щодо окремих природних об'єктів і відповідно регулюється нормами водного, земельного, надрового та іншого законодавства галузевого характеру. Таким чином, юридична відповідальність за екологічні правопорушення є комплексним міжгалузевим інститутом екологічного права і характеризується тим, що, по-перше, має особливу підставу – екологічне правопорушення, а, по-друге, передбачає застосування санкцій кримінально-правового, адміністративного, цивільно-правового, дисциплінарного характеру до осіб, що вчинили екологічне правопорушення.

При аналізі юридичної відповідальності в теорії права виділяють її двохаспектне розуміння: позитивна (перспективна) та негативна (ретроспективна) юридична відповідальність. Аналогічна позиція присутня і щодо юридичної відповідальності в галузі екологічних відносин. Ретроспективна еколого-правова відповідальність – це форма юридичної відповідальності в галузі екології, яка передбачена законодавством і застосовується за вже скоєні екологічні правопорушення, неправомірну дію чи бездіяльність. Під активною (позитивною) відповідальністю стосовно екологічного права розуміють правомірну екологічно спрямовану діяльність, яка передбачає виконання і дотримання юридично встановлених заходів відповідальності наперед, за майбутні негативні наслідки екологічної діяльності, як компенсацію за такі1. Однак, як вірно зазначається в літературі, позитивна відповідальність – це загальносоціальна відповідальність, яка не збігається з юридичною як особливою правовою категорією, що склалася у зв'язку з необхідністю покарання порушників правових вимог.

Від заходів юридичної відповідальності слід відрізняти економічні заходи впливу, зокрема збори за викиди і скиди забруднюючих речовин, які якраз найбільш часто включаються до заходів позитивної юридичної відповідальності. Вони є елементом економічного механізму охорони довкілля, мають інше призначення і суть в правовому механізмі забезпечення охорони довкілля. При чому у випадку сплати зборів за перевищення лімітів викидів і скидів відбувається накладення економічних заходів впливу і юридичної відповідальності за порушення встановлених нормативів. Як закріплює ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Збори як заходи економічного впливу стягуються в безспірному порядку по наперед затверджених ставках, розмірах, а відшкодування шкоди як захід юридичної відповідальності здійснюється тільки в судовому порядку, на підставі факту порушення екологічних норм виходячи з реально заподіяної шкоди.

Власне юридична відповідальність у галузі охорони навколишнього природного середовища проявляється в застосуванні до порушника еколого-правових вимог компетентними державними органами у встановленому законом порядку заходів державно-владного характеру, що проявляються у позбавленні, обмеженні порушників певних особистих чи майнових благ. Під юридичною відповідальністю за порушення екологічного законодавства слід розуміти відношення між державою в особі спеціально уповноважених органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, правоохоронних органів, інших уповноважених суб'єктів і особою (фізичною чи юридичною), яка вчинила екологічне правопорушення, по застосуванню до порушника відповідного покарання. Сутність такої відповідальності полягає в несприятливих для порушника екологічних вимог наслідках у межах, установлених екологічним законодавством за правопорушення в галузі екології.

Відповідальність за екологічні правопорушення викопує ряд функцій, що базуються на загальних функціях юридичної відповідальності:

• охоронну, що спрямована на забезпечення захисту, недоторканності прав та законних інтересів суб'єктів екологічних відносин;
• компенсаційну, спрямовану на відшкодування втрат природного середовища і шкоди, заподіяної здоров'ю людини;
• превентивну, що забезпечує попередження нових правопорушень та виховання у правопорушника і інших осіб поваги до закону;
• каральну, що полягає у покаранні особи, яка вчинила екологічне правопорушення.