Функції державного управління в галузі використання і охорони вод

Державне управління в галузі використання і охорони вод здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування (органи загального управління). Органами спеціального управління в цій галузі є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України по водному господарству (Положення про Державний комітет України по водному господарству затверджене Указом Президента України від 14.07.2000 р.).

До основних функцій державного управління в галузі використання і охорони вод належать такі:

• Планування і програмування. Відповідно до ст. 12 Водного кодексу України державні, цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються з метою здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії. Як зазначалося, в Україні на сьогодні прийнято ряд загальнодержавних програм, що спрямовані в першу чергу на захист водних ресурсів від забруднення і виснаження, забезпечення якісного водопостачання населення.
• Державний облік вод. Відповідно до ст. 24 Водного кодексу України завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Водним кодексом передбачено здійснення державного обліку водокористування шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою; державного обліку поверхневих вод, який здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод; державного обліку підземних вод, який здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр шляхом спостережень за кількісними і якісними характеристиками підземних вод. З метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів складається державний водний кадастр. Постановою Кабінету Міністрів України від 8.04.1996 р. затверджений Порядок ведення державного водного кадастру. Відповідно до п. 2 Порядку державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (крім вторинних). До державного водного кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод, а саме: споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підземних вод; споруди для забору та транспортування води; споруди для скиду зворотних вод; споруди, на яких здійснюється очистка зворотних вод (з оцінкою їх ефективності).
• Державний моніторинг вод. З метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється державний моніторинг вод (ст. 21 Водного кодексу України). Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. затверджений Порядок здійснення державного моніторингу вод. До об'єктів державного моніторингу вод належать: поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки), канали та інші водні об'єкти); підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море; виключна (морська) економічна зона України; джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скидання рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобуванні корисних копалин у межах акваторій поверхневих вод, внутрішніх морських вод, територіального моря і виключної (морської) економічної зони України та дампінг відходів, води поверхневого стоку із сільськогосподарських угідь, фільтрацію забруднюючих речовин з технологічних водойм та сховищ, масовий розвиток синьо-зелених водоростей; надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вторинне забруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких можуть здійснюватися спостереження. До суб'єктів державного моніторингу вод належать Мінприроди, Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ, Держводгосп, Держжитлокомунгосп, їх органи на місцях, а також організації, що входять до сфери управління цих міністерств і відомств. Результатом здійснення державного моніторингу вод є інформація, у тому числі: первинна інформація (дані спостережень), яку одержують суб'єкти державного моніторингу вод внаслідок спостережень; узагальнені дані, що стосуються певного проміжку часу або певної території; індекси і комплексні показники, одержані внаслідок узагальнення за параметрами; оцінки стану вод та джерел негативного впливу на нього; прогнози стану вод і його змін; науково обґрунтовані рекомендації, необхідні для прийняття рішень.
• Державна екологічна експертиза, що здійснюється в порядку визначеному Законом України «Про екологічну експертизу» з метою забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням чи впливом на води.
• Розподіл і перерозподіл водних ресурсів, який здійснюється у таких формах: надання водних об'єктів у відособлене користування; видача дозволів на спеціальне водокористування; вилучення водних об'єктів; анулювання дозволів. Ця функція була детально розглянута раніше.
• Лімітування в галузі використання вод. У ст. 1 Водного кодексу України визначені поняття: ліміт забору води – граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; ліміт скиду забруднюючих речовин – граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; ліміт використання води – граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування. Ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин встановлюються у дозволі на спеціальне водокористування. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Наказом Мінекоресурсів України та Держводгоспу України від 30.03.2001 р. затверджений Порядок зменшення спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади лімітів забору, використання води та скидання забруднюючих речовин у разі настання маловоддя.
• Стандартизація і нормування. Відповідно до ст. 33 Кодексу України про надра стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюються з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом встановлення комплексу взаємопов'язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню.

До комплексу нормативних документів із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, як зазначає ст. 34 Водного кодексу України, входять документи, які містять: основні положення; терміни та поняття, класифікації; методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод; вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації та прогнозування кількісних і якісних показників стану вод; вимоги щодо раціонального використання та охорони вод у галузевих стандартах та технічних умовах на процеси, продукцію і послуги; метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт; інші нормативи із стандартизації в цій галузі входять:

• екологічний норматив якості води водних об'єкті, який встановлюється для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів та містить науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). Він розробляється і затверджується Мінприроди України і МОЗ України (ст. 37 Водного кодексу України);
• нормативи екологічної безпеки водокористування, які встановлюються для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки. Ними є: гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства; допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення. Нормативи екологічної безпеки водокористування розробляються і затверджуються: МОЗ України та Національною комісією з радіаційного захисту населення України – для водних об'єктів, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства – для водних об'єктів, вода яких використовується для потреб рибного господарства. Вони вводяться в дію за погодженням з Мінприроди України (ст. 36 Водного кодексу України);
• нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, які встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів (ст. 38 Водного кодексу України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. затверджений Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується; г) галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти, які встановлюються для оцінки екологічної безпеки виробництва, тобто нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однієї і тієї ж сировини. Вони затверджуються відповідними міністерствами і відомствами за погодженням з Мінприроди України (ст. 39 Водного кодексу України);
• технологічні нормативи використання води, а саме: поточні технологічні нормативи використання води – для існуючого рівня технологій; перспективні технологічні нормативи використання води – з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій, які встановлюються для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки. Технологічні нормативи використання води розробляються та затверджуються відповідними міністерствами і відомствами за погодженням з Мінприроди України (ст. 39 Водного кодексу України). Зокрема, наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.02.2004 р. затверджені Технологічні нормативи використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України.