Право власності на ліси та право користування лісами

У новій редакції Лісового кодексу України суттєво змінений підхід до регулювання відносин приналежності лісів, зокрема власності на них, чому присвячений окремий розділ II. Стаття 7, відображаючи відповідну норму Конституції України, закріплює, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Разом з тим ця ж стаття передбачає можливість передачі лісів в державну, комунальну і приватну власність. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Відповідно до статей 10, 12 Лісового кодексу України суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи, які, зокрема, можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Права та обов'язки громадян та юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси, закріплені в ст. 14 Лісового кодексу України.

Лісовим кодексом України введене також нове поняття – право користування лісами. При аналізі норм глави 2 щодо права користування лісами можна прослідкувати різний режим користування лісами в залежності від мети використання, а саме:

• для ведення лісового господарства;
• для потреб мисливського господарства;
• для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей;
• для проведення науково-дослідних робіт;
• для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісокористувань та інших потреб.

За строками здійснення користування лісами ст. 16 Лісового кодексу України виділяє:

• постійне користування лісами, яке відповідно до статей 17, 18 здійснюється на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованими державними чи комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними чи комунальними підприємствами, установами чи організаціями, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, і посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України);
• тимчасове користування, об'єктом якого можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування, в свою чергу, може бути:
• довгострокове (від одного до п'ятдесяти років) – засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт, і яке здійснюється без вилучення земельних ділянок на підставі відповідних рішень (стосовно лісів державної і комунальної власності) чи договорів (щодо лісів приватної власності) та врегульоване ст. 18 Лісового кодексу України;
• короткострокове (до одного року) – для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Права та обов'язки постійних і тимчасових лісокористувачів визначені статтями 19-21 Лісового кодексу України.

Лісовий кодекс виділяє також поняття використання лісових ресурсів, яке є одним із видів користування лісом і відповідно до ст. 65 Лісового кодексу України здійснюється в порядку їх загального і спеціального використання.

Право загального використання лісових ресурсів (ст. 66 Лісового кодексу України) – це право громадян у лісах державної та комунальної власності, а за згодою власника в лісах приватної власності, вільно перебувати в лісі, збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, гриби, горіхи тощо, крім випадків, передбачених законодавчими актами. У відповідному порядку державні органи встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів. Стаття 9 Закону України «Про рослинний світ» деталізує, що в порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Нею ж встановлені прямі обмеження на здійснення загального використання природних рослинних ресурсів, зокрема забороняється збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо, а також торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів.

Загальне використання лісових ресурсів здійснюється громадянами без одержання спеціальних дозволів та безплатно.

Паралельно Лісовим кодексом України запроваджено положення про лісові сервітути як права на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою, зокрема право громадян вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом (ст. 23).

Право спеціального використання лісових ресурсів (ст. 67 Лісового кодексу України), яке за загальним правилом здійснюється в порядку господарської, комерційної діяльності, потребує одержання спеціальних дозволів та є платним, поділяється в залежності від мети його здійснення на такі види:

• заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
• заготівля другорядних лісових матеріалів;
• побічні лісові користування;
• використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Заготівля деревини здійснюється під час рубки. Розрізняють рубки головного користування, рубки, пов'язані з веденням лісового господарства та інші рубки, не пов'язані з веденням лісового господарства.

Рубки головного користування – це вирубування стиглих деревостоїв з метою заготівлі деревини. Відповідно до п. З Правил рубок головного користування в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.95 р.. Залежно від групи лісів і категорії захисності, природних лісорослинних умов, біологічних особливостей деревних порід, типу лісу, складу і вікової структури деревостанів, наявності й стану підросту господарсько цінних порід, крутизни схилів, ступеня стійкості ґрунтів проти ерозії та інших особливостей проводяться вибіркові, поступові та суцільні рубки. Вибіркові (добровільно-вибіркові) рубки – це рубки, під час яких періодично вирубується частина дерев перестійного і стиглого віку (при цьому способі рубки ділянка залишається вкритою лісовою рослинністю). Поступові (рівномірно-поступові, групово-поступові, смуговопоступові) рубки – це рубки, під час яких передбачається вирубка деревостану за кілька прийомів. Суцільні (суцільні вузьколісосічні) – це рубки, під час яких весь деревостан вирубується повністю, за винятком насінників, життєздатного підросту і молодняку, цінних й рідкісних видів дерев та чагарників, що підлягають збереженню згідно з Правилами відпуску деревини на пні в лісах України. Стаття 70 Лісового кодексу встановлює також новий різновид – комбіновані рубки.

Рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, поділяються на:

• рубки догляду за лісом, які полягають в періодичному вирубуванні дерев, подальше збереження яких в складі насаджень недоцільне;
• інші види рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, до яких належать: вибіркові та суцільні санітарні рубки, лісовідновні рубки тощо.

Інші рубки проводяться з метою розчистки лісових площ під будівництво гідровузлів, трубопроводів, шляхів, видобування корисних копалин, прокладання кабелю та інших комунікацій, здійснення інших робіт, не пов'язаних з веденням лісового господарства. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 р. затверджені Правила рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства.

Порядок заготівлі деревини встановлюється статтями 70, 71 Лісового кодексу України та Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 р.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статей 19, 70 Лісового кодексу України виключне право на заготівлю деревини мають тільки постійні лісокористувачі, а також власники лісів. У разі здійснення будівельних та інших робіт на лісових ділянках заготівля деревини проводиться тими громадянами та юридичними особами, яким надано земельні ділянки для таких цілей, якщо в рішенні про надання земельної ділянки не передбачено інше.

Заготівля другорядних лісових матеріалів, як передбачає ст. 72 Лісового кодексу України, включає заготівлю живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків.

До побічних лісових користувань відповідно до ст. 73 Лісового кодексу України віднесені: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету. Заготівля живиці, яка раніше була виділена в самостійний вид використання лісових ресурсів, здійснюється шляхом підсочки (надрізу на корі) стиглих хвойних деревостанів, які після закінчення строків підсочки плануються до рубки, а також пристигаючих деревостанів, які до строку закінчення підсочки підлягатимуть рубці, і детально регулюється Правилами заготівлі живиці в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1996 р.

Заготівля деревних соків раніше діючим кодексом і відповідними підзаконними актами була віднесена до побічних лісокористувань і сьогодні регулюється в межах цього виду на рівні постанови Кабінету Міністрів України.

Заготівля другорядних лісових матеріалів та побічні лісокористування детально регулюються Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісокористувань в лісах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1996 р. В ньому встановлено ряд умов та природоохоронних обмежень на здійснення того чи іншого виду використання лісових ресурсів. Наприклад, заготівля лубу здійснюється шляхом знімання кори з дерев, призначених для рубки в поточному році; заготівля деревної зелені (дрібні пагони та гілки з дерев, підліску, підросту та цілі дерева) здійснюється для приготування корму тваринам, а також для технічних, ритуальних та інших потреб; заготівля пнів забороняється у 50-метровій смузі вздовж річок; заготівля деревних соків може бути припинена достроково, якщо погіршився санітарний стан дерев; випасання худоби забороняється: у державних захисних і полезахисних лісових смугах, протиерозійних лісах, особливо цінних лісових масивах, лісах першого та другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання, лісах першої і другої зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій та інших категорій захисності лісів, де це передбачено законодавчими актами; на площах лісових культур, природних молодняків і у насадженнях з наявністю життєздатного підросту – до досягнення ними висоти, коли вершини не пошкоджуються тваринами, на лісонасіннєвих та інших плантаціях, також ділянках, де проводяться заходи сприяння природному поновленню лісів; на зрубах та інших не вкритих лісовою рослинністю землях, призначених для природного відновлення лісів; на площах з легкорозмивними та легкорозвіюваними ґрунтами та у місцях масового зростання ягідників і грибів; без пастуха, за винятком випасання на огороджених ділянках або на прив'язі; з використанням собак; збирання лісової підстилки забороняється на лісових ділянках, розташованих у бідних лісо-рослинних умовах, на ділянках, де ґрунти піддаються ерозії, та в місцях масового розмноження грибів.

Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт відповідно до ст. 76 Лісового кодексу України здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. Використання корисних властивостей лісів для потреб мисливського господарства регулюється законами України «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство і полювання».

Стаття 10 Закону України «Про рослинний світ» також передбачає можливість здійснення таких видів спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби та інших видів, передбачених законодавством.

Право на здійснення спеціального використання лісових ресурсів виникає після виділення в користування лісової ділянки (ст. 68 Лісового кодексу України) і одержання спеціального дозволу (ст. 69). Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства.

Видача дозволів регулюється також Правилами відпуску деревини на пні в лісах України затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 р. та Інструкцією про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 31.03.1993 р. Дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів є лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток.

Відповідно до пунктів 45, 46 Правил відпуску деревини на пні в лісах України лісорубний квиток видається на:

• рубки головного користування,
• рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, інші рубки,
• заготівлю живиці. Населенню видається ордер на дрібний (до 10 куб. м.) відпуск деревини на пні.

Лісовий квиток видається для:

• заготівлі другорядних лісових матеріалів,
• здійснення побічних лісових користувань,
• використання корисних властивостей лісу в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях.

Відповідно до ст. 77 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним. Постановою Кабінету Міністрів України від 6.07.1998 р. затверджений Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. затверджені такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні і на живицю, наказом Дежкомлісгос-пу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки, ДПА України від 15.10.1999 р. затверджена Інструкція про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, якими деталізується порядок плати.

Припинення права користування лісами та права використання лісових ресурсів регулюється статтями 22, 78 Лісового кодексу України.