Аристократія

Аристократія – форма правління, за якої державна влада зосереджена в руках незначної привілейованої еліти. Виникла в рабовласницькому суспільстві. Так, у Давній Греції раби були власністю земельної аристократи, вона перетворювала на рабів через механізм боргового рабства і селян общинників, справляла вирішальний вплив на діяльність держави. Як форма правління аристократія відрізняється від монархії (влада однієї особи) та демократії. Поняття аристократії розробляли давньогрецькі філософи Платон, Аристотель, а відтак Спіноза, Гоббс та інші. Вони намагалися обґрунтувати ідею про політичну неповноцінність більшості людей та їх неспроможність управляти державою.

На думку Аристотеля, раби повинні займатися фізичною працею (землеробством та ремеслом) і торгівлею, рабство є таким же природним явищем в структурі поліса, як чоловік і дружина в сім'ї, а вільні громадяни (греки) повинні відпочивати, займатися естетичною і а розумовою діяльністю. Управляти державою мають «кращі» патриції у Римі, евпатриди в Афінах, які наділені особливими правами та привілеями. До аристократичних республік в той час належали Рим, Спарта, Карфаген, в епоху середньовіччя – Венеція та ін. Нині представниками аристократії є земельна аристократія (у деяких слаборозвинутих країнах), фінансова аристократія (в окремих розвинутих країнах світу). Так, із 1500 найбагатших людей світу більше половини успадкували багатство, а отже, є представниками різних видів аристократії.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.