Демографія

Демографія (гр. demos – народ і grapho – пишу) – наука про народонаселення. Охоплює процеси та явища, що характеризують кількісні й якісні зміни в людському середовищі. Під народонаселенням розуміють сукупність людей, які проживають у межах певної території, держави чи и частини, кількох держав чи всього світу.

Демографія як наука вивчає кількість, склад, розміщення та рух (міграцію) населення, охоплює широке коло питань (стан і динаміка населення, соціально-економічні закономірності його змін, відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних, географічних чинників і умов). Відтворення населення в широкому розумінні – це постійне його відновлення внаслідок природного руху (народжуваність і смертність), механічного руху або міграції (переміщення між територіями), і перехід з одного стану в інший (початок трудової діяльності, здобуття освіти, вихід на пенсію тощо), без чого неможливе відтворення структурного складу населення. Характеристика цього складу прив'язується до конкретного періоду часу, а також співвідношення матеріальної частини продуктивних сил і розміру та структури виробництва.

Практичне значення демографія випливає з важливості вивчення явищ. На досягнення демографічної мети значною мірою спрямований прогрес суспільства, розвиток виробництва, науки, культури. Це наочно виявляється в таких характеристиках, як тривалість життя, стан здоров'я, рівень працездатності населення. Практичне значення демографії визначається тим, що людина є основним споживачем вироблених благ і водночас головною продуктивною силою суспільства. Необхідність управління демографічним розвитком потребує проведення відповідної демографічної політики по-перше, задоволення суспільної потреби у відтворенні населення та його розміщення на території в масштабах і пропорціях, які б відповідали перспективам соціально-економічного розвитку, по-друге, демографічні процеси та їх об'єктивні соціально-економічні детермінанти пов'язані безпосередньо через сферу суспільної й індивідуальної свідомості, що виявляється в умовах життєдіяльності і впливає на демографічну поведінку. Роль управління зводиться у цьому випадку до зменшення можливого розходження між метою індивідуальної демографічної поведінки і метою демографічного розвитку загалом, по-третє, цілеспрямованого впливу потребують ситуаційні вияви тенденцій демографічних процесів, що спричиняють загострення демографічної ситуації як на національному, такі на регіональному рівнях. Мета демографічної політики зумовлена конкретно історичними умовами життєдіяльності суспільства і співвідношенням поточних та перспективних завдань. Тісний зв'язок демографічних процесів з іншими соціальними процесами означає, що відносно безконфліктний демографічний розвиток можливий лише за умови стабільного розвитку суспільства загалом тобто всі заходи соціальної політики певною мірою впливають на демографічні процеси, їх розподіл. Таким чином, демографічна політика – система загально прийнятих на рівні управління ідей і концептуально об'єктивних засобів, за допомогою яких держава та її соціальні інститути, дотримуючись принципів, адекватних конкретним історичним умовам, передбачають досягнення встановлених якісних та кількісних цілей демографічного розвитку, що відповідають перспективним цілям соціально-економічного розвитку держави загалом.

Одне з доповнень до поняття «демографія» – демографічна ситуація, що характеризує відтворення населення за його основними структурними елементами в просторовій і часовій визначеності. Загальна спрямованість демографічної ситуації відображає основні тенденції відтворення населення, його історичний тип та межі ситуаційних коливань параметрів режиму відтворення. На межі коливань впливають часові зміни умов життєдіяльності населення. Кінцеві результати демографічної ситуації оцінюються за такими показниками, як природний приріст, що обчислюється як різниця народжуваності й смертності), коефіцієнт природного приросту (різниця загальних коефіцієнтів народжуваності й смертності), нетто і брутто – коефіцієнти відтворення. Перші два показники застосовують як до населення, що піддається міграції (відкрите), так і до населення що не піддається міграції (закрите). Нетто точніше характеризує режим відтворення населення, ґрунтуючись на статевіковій інтенсивності народжуваності та смертності. Оцінка демографічної ситуації не може бути проведена лише стосовно об'єктивних параметрів демографічних процесів і передбачає наявність критерію зовнішнього щодо процесу відтворення населення – науково обґрунтованих вимог про типи відтворення населення, що відповідають довготерміновим інтересам суспільства, відображеним у перспективах соціально-економічного розвитку держави.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.