Демографічна статистика

Демографічна статистика – галузь соціально-економічної статистики, що вивчає народонаселення та його зміни в конкретних історичних умовах суспільного розвитку. До сфери вивчення демографічної статистики належать суспільні явища і процеси кількість, географічний розподіл і склад населення за суспільними групами та їх зайнятість, за віком і статтю, національністю, мовою, культурним рівнем, сімейним станом тощо. Де охоплює питання природного руху населення (народжуваність, смертність, шлюби, розлучення), його міграцію, відтворення. Тобто демографічні процеси демографічної статистики вивчає на основі всебічного аналізу суспільно-економічних відносин, розглядає їх як такі, що визначаються способом виробництва.

Демографічні процеси залежать від суспільного ладу. З допомогою демографічної статистики аналізують соціально-економічні процеси. Важливим показником характеристики цих процесів є щільність (густота) населення. Демографічна статистика вивчає і механічний рух (міграцію) населення, приплив мігруючого населення – імміграцію та її осіб – іммігрантів, вибуття мігруючих – еміграцію і вибуваючих осіб – емігрантів.

Розрізняють внутрішню і зовнішню міграції. Внутрішня – переміщення населення в межах держави. Важливе значення має міграція, зумовлена економічними причинами. Вона тісно пов'язана з ринком робочої сили. Зовнішня міграція – переміщення населення з одних держав в інші. Виділяють також міжконтинентальну міграцію.

Економічні причини зовнішньої міграції аналогічні (але глибші) причинам внутрішньої. У зовнішній міграції виокремлюють політичну, спричинену політичними мотивами. Основне джерело демографічній статистики – перепис населення, що ґрунтується на таких принципах загальний перепис охоплює населення країни повністю, без будь-яких винятків, проводиться за єдиною програмою перепису всього населення, індивідуалізація відомостей перепису, оскільки основою відомостей про населення загалом є відомості про кожну особу, безпосереднє отримання відомостей від осіб, яких переписують, а не за документами чи списками, тобто дотримання принципу самостійного вирішення опитуваним питання про віднесення його до певної групи населення, однозначне тлумачення питань та відповідей перепису, єдність зведення та обробки зібраного матеріалу, дотримання правил одночасності критичного моменту, термінів та методів проведення перепису. Дотримання цих принципів дає змогу отримати достовірні характеристики населення в географічному, сімейному, економічному і ретроспективному аспектах щодо міграції та природного руху населення.

Демографічна статистика широко використовує вибіркове обстеження населення для: а) одержання певних статистичних характеристик сукупності явищ, які вивчаються, б) перевірки й уточнення даних, отриманих у результаті суцільного спостереження.

Основні напрями використання вибіркового методу в дослідженні демографічних процесів такі:

• система мікропереписів, тобто періодичних вибіркових обстежень, дані яких є репрезентативними для населення всієї країни,
• спеціальна мережа обстеження населення, тобто систематичне обстеження вибірки або низки вибірок, які чергуються за відповідною програмою,
• локальне вибіркове обстеження, мета якого – вивчення певних спеціальних питань,
• вибіркові перевірки повноти реєстрації народжених, померлих, контрольні перевірки правильності реєстрації захворювання, що стало причиною смерті, вибіркові перевірки прописки та виписки населення,
• вибіркові обстеження сімейних бюджетів,
• вибіркові дослідження при розробці матеріалів суцільного обліку міграції населення.

Теоретично основні прийоми вибіркового методу можуть бути застосовані до будь-якої сукупності. Розглянуті напрями використання цього методу охоплюють лише основні види робіт. Важливе значення мають спосіб отримання за вибірковими даними оцінки параметрів генеральної сукупності та рівень відповідності цих оцінок дійсним значенням досліджуваних явищ.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.