Економічна деградація
Економічна деградація – це процес руйнування національної економічної системи. Виявляється, по-перше, в різкому зниженні економічної активності (промислової, комерційної, інтелектуальної, інвестиційної, інноваційної тощо), по-друге, у глибокому спаді (гіперспаді) обсягів національного виробництва, по-третє, в надзвичайно швидкому розвитку інфляційних процесів, по-четверте, у різкому зростанні безробіття, в погіршенні якості всіх ресурсів (факторів), їх виснаження й значного кількісного обмеження.
В умовах економічної деградації національна економічна система розвивається і функціонує детенсивно, тобто кожна додаткова одиниця валових обсягів національного виробництва виготовляється на основі значно більшого, ніж одиниця, приросту сукупних економічних витрат ресурсів. За детенсивного функціонування економічної системи коефіцієнт еластичності сукупних результатів виробництва бід сукупних економічних витрат завжди значно менший одиниці, тобто: Камр-амс=?АМР??АМС<1, де Камр-амс – коефіцієнт еластичності сукупних економічних результатів національного виробництва від сукупних економічних витрат, ?АМР – приріст сукупних економічних (грошових) результатів виробництва, ?АМС – приріст сукупних економічних (грошових) витрат ресурсів. Крива сукупних економічних результатів виробництва за економічної депресії є майже горизонтальною (похилою) і має позитивний кут нахилу.
До економічної деградації призводять різні причини, відповідно до яких виділяють і різні функціональні типи економічної деградації:
- екологічні причини, через які об'єктивно (незалежно від волі, бажань суспільства загалом) обмежуються обсяги ресурсів (матеріальних, трудових, інтелектуальних тощо). Екологічний тип економічної деградації, як правило, короткотривалий, оскільки природна обмеженість ресурсів може бути усунена через певний час на основі і внаслідок удосконалення техніки і технології;
- політичні причини, через які руйнуються основні економічні механізми функціонування національної економічної системи. Політичний тип економічної деградації характерний нині для більшості постсоціалістичних країн колишнього СРСР і Східної Європи. В Україні він особливо виявився в 1990-98, коли політичними методами був демонтований адміністративний механізм управління й регулювання національної економіки, а новий ринковий ще не був створений;
- у деяких країнах економічна деградація посилюється і під впливом суто економічних факторів, зокрема інвестиційних та інноваційних. В умовах різкого спаду інвестиційної чи інноваційної діяльності також різко знижуються обсяги національного виробництва, зростає рівень безробіття та інфляції, і економіка поступово стає гіпернеефективною (гіпердетенсивною) за своїм характером і результативністю.
Особливістю економічної деградації в Україні є виснаження такого важливого і специфічного ресурсу економічного розвитку, як інтелектуальний потенціал та інтелектуальний капітал (певний загальноосвітній і професійний рівень робочої сили, ступінь розвитку науки, освіти, охорони здоров'я тощо). Якщо в середині 50-х Україна (як складова частина СРСР), за оцінками західних спеціалістів, входила до першої п'ятірки держав світу за рівнем інтелектуального розвитку, то наприкінці 80-х – на початку 90-х вона посіла 50-те місце. Це, а також екологічне виснаження основних природних ресурсів і причини суто політичного характеру призвели до руйнування національної економічної системи (на графіку це відображено різким зміщенням національної кривої виробничих можливостей вліво і вниз). Внаслідок такого посилення економічної деградації зростає рівень сукупних цін (гіперінфляція), різко зменшуються обсяги національного виробництва (гіперспад), а отже, й обсяги зайнятості ресурсів (зростає рівень безробіття).
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.