Економетрія

Економетрія – науковий напрям, який об'єднує економічні дослідження на основі математичних методів. Крім економіко-математичних досліджень народногосподарських проблем, економетрія охоплює всі галузі використання математичних методів у вирішенні конкретних економічних завдань.

Термін "Економетрія" вперше використав львівський економіст П. Чомпа в опублікованій у Львові праці "Нариси економетрії і натуральної бухгалтери, яка ґрунтується на політичній економи" (1910). Запровадив це поняття в науковий обіг норвезький економіст Р. Фріш (1926) економетрія досліджує і встановлює конкретні кількісні закономірності та взаємозв'язки в економічних системах за допомогою математичних і математико-статистичних методів. Вона поєднує три галузі знань теоретичну економіку, статистику і математику. Перші наукові праці з економетрії з'явилися наприкінці XIX ст. – на початку XX ст. (аналіз розподілу доходів населення у формі гіперболічної кривої Парето, дослідження англійськими статистиками певних кореляційних залежностей). До 30-х XX ст. відбувається кількісне й якісне збагачення теорії кореляційного і регресивного аналізу. У 30-х через необхідність державного втручання в капіталістичну економіку математико-статистичні економічні побудови стали численними і оформилися у самостійний напрям економічної теорії, що сприяло розширенню і збагаченню уже відомих галузей математичної науки й появі нових. Створення матричної алгебри і матричного числення дало можливість гранично стиснути і спростити математичні записи економетричних побудов. Особливе місце в історії економетрії посідає український учений-економіст Є. Слуцький (1880-1948) – відомий дослідник теорії ймовірності та математичної статистики, його праця "До теорії збалансованості бюджету споживача" (1915) відіграла визначальну роль в історії розвитку економетрії. Лауреат Нобелівської премії Д. Хікс свою працю "Вартість і капітал" (1930) вважає першим систематичним дослідженням тієї теорії, яку відкрив Слуцький. Значний внесок Слуцького й у вивчення впливу випадкових причин на циклічні коливання. Визначальними є його праці й для вирішення проблем аналізу цільової функції споживання, функцій попиту. Подією у розвитку економетрії стала міжгалузева модель виробництва і розподілу продукції для народного господарства США В. Леонтьєва (1930), яка успішно використовується на всіх рівнях народного господарства. Вагомий вплив на розвиток економетрії мало винайдення методу послідовного поліпшення розв'язку для умовно екстремальних економічних задач, представлених у вигляді лінійної економіко-математичної моделі. Перші дослідження у цьому напрямі зробив Л. Канторович (1939), у завершеному вигляді цей метод розробив Дж. Данціг (США, 1951). Подальші дослідження зумовили появу численних напрямів математичного програмування нелінійного, цілочислового, стохастичного, дискретного та ін. Виділилися в окремий напрям економетрії дослідження економічних проблем методами теорії масового обслуговування, методом стохастичних випробувань (Монте-Карло). У разі необхідності прийняття рішення в умовах конфлікту чи невизначеності математичне моделювання дало інструментарій аналізу, який визначив теорію ігор. Основним в економетрії є поняття моделі, тобто схематичного відображення певних аспектів економічних систем. Дослідження властивостей моделей дають змогу отримати знання про моделі, які можна перенести на досліджувані економічні системи або економічні об'єкти, явища, ситуації чи процеси. Економетрія широко застосовується для розв'язання теоретичних і практичних проблем економіки.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.