Економетричні методи економічного аналізу

Економетричні методи економічного аналізу – методи економічного аналізу, які базуються на побудові економіко-математичних функцій і моделей та їх наступного економічного аналізу. Економіко-математичні функції – тип функціональної залежності між певними економічними параметрами (змінними), один з яких є залежною змінною, а інші – незалежними змінними. Ці функції або моделі поділяють на однофакторні (одна незалежна змін на) і багатофакторні (незалежних змінних кілька).

В економічному аналізі найчастіше використовують такі економіко-математичні функції:

• звичайні або алгебраїчні, які описують функціональну залежність між економічними змінними в умовах їх необмеженого зростання чи зниження,
• диференціальні побудовані на визначенні часткових похідних звичайних функцій – співвідношення приросту залежної змінної і приросту однієї її (функції) незалежної змінної,
• інтегральні функції, що описують сукупну і просторову взаємодію між економічними параметрами і змінними.

Найпростіші з цих функцій описують формування валового доходу, валових витрат, валового прибутку та ін.

За характером економіко-математичні функції поділяють на однорідні й неоднорідні. В однорідних на кожній з економічних ділянок залежність між незалежною і залежною змінними ідентична (наприклад, лінійна), а в неоднорідних – змінюється в різних економічних діапазонах (наприклад, за різних обсягів виробництва залежність між ними і валовим доходом різна). Графічно однорідні функції зображують у вигляді прямих, а неоднорідні – у вигляді кривих ліній (увігнутих або опуклих, пологих або похилих, з позитивним або негативним кутом нахилу).

Крім економіко-математичних функцій, до економетрічних методів економічного аналізу належать економіко-математичні моделі. На відміну від економіко-математичних функцій, вони є кількісними економіко-математичними образами не лише окремих економічних параметрів, а й економічних процесів або економічних систем загалом. У цих моделях кількість незалежних змінних завжди велика, за своїм характером вони майже завжди багатофакторіальні економіко-математичні функції або навіть функціонали (функції функцій). У деяких економіко-математичних моделях багато як незалежних, так і залежних змінних. Такі моделі називають ще багатофункціональними. Переважно економіко-математична модель містить кілька економіко-математичних функцій. Виділяють такі типи економіко-математичних моделей: лінійні та нелінійні, балансові й оптимальні, статичні й динамічні тощо. Найчастіше використовують лінійні та статичні моделі, рідше – нелінійні й оптимальні.

Третій компонент економетричних методів економічного аналізу – апарат коефіцієнтів еластичності. Коефіцієнт еластичності – кількісна міра чутливості (еластичності, залежності) одного економічного параметра до зміни іншого. Математичною основою коефіцієнтів еластичності є маржинальний й математичний апарат у формі часткових похідних, найчастіше звичайних лінійних функцій.

Залежно від ступеня чутливості певного економічного параметра до зміни інших економічних параметрів виділяють такі типи еластичності: 1) висока еластичність зв'язку між економічними параметрами, за якої коефіцієнт еластичності більше одиниці (коли зв'язок між параметрами позитивний; 2) низька еластичність зв'язку, коли еластичність менше одиниці, від'ємна еластичність, коли коефіцієнт еластичності менше нуля.

За економічним змістом економіко-математичні функції (і моделі) поділяють на такі типи:

• функції виробництва, які описують функціональний зв'язок між обсягами виробництва (результатами) і економічними витратами;
• функції цін, які описують функціональну залежність між рівнем ринкових цін і факторами їх формування,
• функції попиту,
• функції пропозиції, які описують функціональну залежність між обсягами пропозиції (залежною змінною), рівнем цін (фактором її формування) і неціновими (витратними) факторами (факторами її зміни),
• функції споживання, що описують функціональні залежності між обсягами споживання, з одного боку, і факторами його формування і зміни – з іншого.

Економетричні методи економічного аналізу набули значного поширення у західній економічній науці. Наприкінці XX ст. активно використовувалися в країнах СНД та Східної Європи.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.