Балансовий метод планування

Балансовий метод планування – метод, який застосовують у плануванні для досягнення рівноваги у сферах виробничого й особистого споживання, зіставляючи ресурси (матеріальні, трудові, фінансові) і потреби в них. Система цих ресурсів в управлінні економікою дає змогу забезпечити збалансованість як окремих розділів, так і державного плану економічного і соціального розвитку країни загалом. За допомогою балансового методу планування розкривають економічні зв'язки, пропорції виробничого циклу, виявляють вузькі місця й диспропорції, встановлюють кількісні параметри дисбалансів у різних ланках економіки, передусім у співвідношеннях між платіжним попитом і його товарним забезпеченням, у зовнішньому платіжному балансі, в державному бюджеті та інших сферах.

Баланс будують у вигляді таблиці. У лівій її частині (активі) зазначають види засобів та їх розміщення, у правій (пасиві) – джерела й призначення цих засобів. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність активу й пасиву, оскільки як в активі, так і в пасиві вказують одні й ті самі засоби, але в різних групуваннях в активі – за видами, у пасиві – за джерелами. Кожен елемент активу і пасиву (вид засобів або їх джерело) – це стаття балансу. Розрізняють статті активні – «основні засоби», «матеріали», «готова продукція», «каса» тощо і пасивні – «статутний фонд», «прибуток», «фонди економічного стимулювання» тощо. Статті балансу групуються в активі й у пасиві в певному порядку, що дає змогу контролювати використання засобів і аналізувати фінансовий стан підприємства, держави.

Усі види балансу можна звести до:

• матеріальних, або натуральних, балансів,
• балансів праці,
• вартісних, або фінансових, балансів,
• системи балансів, які входять до складу балансу народного господарства.

Матеріальні, або натуральні, баланси містять такі підгрупи, як баланси засобів виробництва, предметів споживання, виробничих потужностей, сільськогосподарської сировини, природних ресурсів. Кожна з підгруп може ще утворювати детальніші програми. Так, баланс засобів виробництва складається з балансів засобів праці (баланс металорізальних верстатів, ковальсько-пресового обладнання, хімічного тощо) і баланс предметів праці (баланс прокату, електроенергії, будівельних матеріалів, палива тощо), баланс предметів споживання – з балансів промислової продукції, тканин, взуття, меблів тощо, баланс сільськогосподарської продукції – з балансів м'яса і м'ясопродуктів, молока й молочних продуктів, картоплі, овочів тощо, баланс природних ресурсів формується з балансу сільськогосподарських угідь, у т. ч. ріллі, мінеральних ресурсів, лісових багатств тощо. Вартісний, або фінансовий, баланс містить зведений і фінансовий плани, касовий план Держбанку, Держбюджет усіх видів, баланс грошових доходів і видатків населення та ін. Система балансів, які становлять баланс народного господарства, містить найважливіші економічні показники (синтетичні баланси), що відображають у масштабі країни процес відтворення загалом або одну з його важливих сторін, наприклад, баланс сукупного суспільного продукту, баланс національного доходу, зведений баланс трудових ресурсів, міжгалузевий баланс, баланс важливих видів продукції та ін. Особлива роль у плановому регулюванні економіки країни належить міжгалузевому балансу виробництва й розподілу суспільного продукту – методу економічного аналізу і планування пропорцій процесу розширеного відтворення в галузевому розрізі. При розробці й аналізі цього балансу широко використовують математичний апарат і сучасну електронно-обчислювальну техніку.

В розвинутих країнах світу метод аналізу міжгалузевих зв'язків за допомогою шахових таблиць із застосуванням апарату лінійної алгебри використав ще у 30-х XX ст. американський економіст В. Леонтьєв для вивчення структури американської економіки. Цей метод отримав назву «витрати – випуск». Таблиця міжгалузевих зв'язків відображає структуру витрат на виробництво кожного продукту і структуру його розподілу в економіці країни. У відповідній шаховій таблиці цифри по вертикалі характеризують склад продукції кожної галузі за вартістю. По горизонталі наводяться дані про те, на яку суму та яку кількість продукції передано з цієї галузі в інші галузі країни на виробничі потреби (проміжний продукт), а також кінцеве споживання продукції, на особисте й суспільне споживання і нагромадження, відшкодування й капітальний ремонт основних фондів і експортно-імпортне сальдо. Для забезпечення еквівалентних відносин між партнерами показники міждержавного обліку повинні містити продукцію всіх тих галузей, яка матеріалізована в даному виді ресурсу (експорту та імпорту), тобто витрачену на її виробництво. Ця продукція враховувалась у міжгалузевому балансі України як споживана всередині самої держави і в показниках вивезення – ввезення не відображалася. Отже, для достовірнішого відображення продуктообміну України необхідно визначити повне вивезення – ввезення з урахуванням матеріалізації кожного виду ресурсу в готових продуктах. Йдеться про визначення на основі міжгалузевого балансу повного сальдо вивезення – ввезення продукції як окремих галузей, так і держави загалом, утчи приватного сектора.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.