Балансова модель

Балансова модель – інструмент для складання міжгалузевого балансу, що використовується в аналізі й плануванні виробництва й розподілу продукції на різних рівнях управління – від окремого підприємства до народного господарства. Внутрізаводське планування за допомогою балансових моделей є складним комплексом робіт, що охоплюють усі сторони діяльності промислових підприємств. Ці моделі можуть бути використані як в техніко-економічному, так і в оперативно-календарному плануванні. Зміст першого – складання перспективних планів розвитку підприємства з урахуванням визначальних складових (виробничих потужностей, наявності робочої сили, сировинних можливостей та ринку збуту).

Оперативно-календарне планування – це складання балансової моделі з урахуванням часу технологічного циклу, періоду просування товару від виробника до споживача, враховуючи контрольні функції на різних етапах. У зв'язку з цим балансові моделі оперативно-календарного планування поділяють на:

• власне балансові, які зводяться до узгодження календарних графіків виробництва й задіяння відповідних структур,
• оперативне регулювання виробничого процесу, що полягає в дотриманні відповідних пропорцій у ході виконання конкретних завдань, прийняття оперативних управлінських рішень, якщо виникли якісь відхилення від встановлених раніше співвідношень.

Балансові моделі можуть бути конкретизовані за трьома напрямами за номенклатурою планових робіт, за виробничими ланками (цех, дільниця, робоче місце), за відрізками часу (завдання на квартал деталізується по місяцях, тижнях, днях, змінах, годинах). Ці напрями загалом являють собою систему балансу організації виробничого процесу, за допомогою якого окремі операції, часткові виробничі процеси становлять єдиний процес виготовлення продукції.

Вирішення проблеми раціоналізації особистого споживання передбачає використання сучасних методів моделювання процесів підвищення рівня та вдосконалення структури споживання з урахуванням наявних можливостей і досягнутих тенденцій. У найзагальнішому вигляді балансові моделі розглядаються як розчленування на складові досліджуваного економічного процесу, що дає змогу відтворити його майбутній розвиток і на цій основі прийняти відповідні управлінські рішення. Особливо важливі балансові моделі при виборі можливостей розвитку явища, процесу. Так, моделювання збільшення забезпеченості населення житлом охоплюватиме як моделі виробництва (будівництва), так і моделі споживання, адже житло придатне для споживання тоді, коли воно наповнене предметами домашнього вжитку. Тут балансові моделі виходять на рівень міжгалузевого планування. Балансові моделі бувають більш чи менш точними більш чи менш простими або складними.

Переваги і недоліки балансових моделей зумовлені можливостями використання інформаційної бази, врахуванням факторів, що впливають на розвиток процесу. Балансова модель споживання дає змогу розглянути раціоналізацію споживання з урахуванням нормативних показників, громадської думки та наявних можливостей. Так, зростання забезпеченості окремими товарами в межах споживчих комплексів залежить від досягнутого рівня споживання, нормативу раціональної забезпеченості та оцінки відносної важливості досягнення цього нормативу в загальній системі нормативів. Балансові моделі враховують взаємозв’язок вирішення проблем раціоналізації споживання і збалансованості попиту га пропозиції, оскільки кожен наступний крок до раціонального рівня споживання враховує реальні товарні ресурси та грошові можливості споживачів. Ці моделі дають змогу приймати конкретні рішення на різних етапах розвитку процесу раціоналізації залежно від певних обмежень, пов'язаних із досягненням раціонального рівня споживання (недостатній розвиток самої потреби, брак грошових засобів, обмеження товарних ресурсів, вузький асортимент, низька якість та ін.). В основу конструкції балансових моделей покладено окремі напрями, які поділяють на дві групи. Перша – напрями, пов'язані з формуванням доходів населення, з процесом споживання. Друга – напрями, пов'язані з процесом виробництва, обміном га розподілом споживчих благ, призначених для забезпечення потреб населення. Моделювання цієї групи напрямів має суттєве значення, оскільки воно належить до формування пропозиції. У споживанні виділяють такі взаємопов'язані балансові моделі, які дають змогу проаналізувати не лише загальні, а й часткові кількісні та якісні показники різних сторін споживання модель балансу загального обсягу та джерел фонду споживання, модель регіонального балансу споживання (споживчого кошика), модель диференційованого балансу споживання. Балансові моделі споживання залежно від поставленої мети можуть бути деталізовані в розрізі окремих соціальних груп споживачів, з урахуванням вікової структури, кількості працездатного населення, національних та інших особливостей.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.