Баланс робочого часу

Баланс робочого часу – система показників, які характеризують рівень використання персоналом підприємства, організації, об'єднання робочого часу відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку за певний календарний період (місяць, квартал, рік). Баланс робочого часу – це сума всіх виходів і невиходів на роботу незалежно від причин (відпустка, святкові, вихідні дні). Визначається множенням середньоспискового числа працюючих на повне календарне число днів у періоді. Щоб одержати баланс робочого часу у людино-годинах, отриману величину множать на встановлену тривалість робочого дня. Визначають також максимально можливий фонд робочого часу.

Робочий день – це міра робочого часу, що характеризує не лише тривалість, а й напруженість праці. Період робочого часу поділяють на необхідний і додатковий. Баланс робочого часу залежить від фізичної межі використання робочої сили й від вимог режиму роботи підприємства. Тривалість робочого часу визначається соціально-економічними факторами, впливає на рівень продуктивності праці, величину безробіття, розмір реальної заробітної плати. Скорочення тривалості робочого часу пов'язане передусім із зростанням інтенсифікації праці. Баланс робочого часу також передбачає забезпечення пропорційності між нормальною тривалістю робочого дня й оптимальною інтенсивністю праці. Баланс робочого часу можна розглядати і як період, упродовж якого працівник безпосередньо впливає на предмети пращ, щоб отримати готовий продукт. Баланс робочого часу складається в робочих днях, у годинах. Загальний баланс робочого часу може скорочуватися за рахунок впровадження високоефективного обладнання, вдосконалення технологій, покращання організації виробництва і праці загалом.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.