Баланс виробництва, розподілу і кінцевого використання національного доходу (баланс національного доходу)

Баланс виробництва, розподілу і кінцевого використання національного доходу (баланс національного доходу) – складова частина балансу народного господарства, зведений фінансовий баланс розширеного відтворення, що відображає формування і первинний розподіл національного доходу, перерозподіл продукції і доходів, утворення кінцевих доходів та їх використання. Баланс національного доходу дає змогу поєднувати завдання народногосподарського плану з показниками державного бюджету, зведеного фінансового плану та інших фінансових планів, погоджує окремі їх розділи. Представлений баланс національного доходу доповнює характеристику руху матеріальних благ в балансі суспільного продукту і пов'язує його з балансами основних фондів і трудових ресурсів. На відміну від балансу суспільного продукту, таблиця балансу національного доходу характеризує рух лише частини валового продукту – його чистої продукції – на всіх стадіях відтворення в усіх його перетвореннях.

У підметі балансу національного доходу представлені соціальні сектори й соціальні групи населення, галузі виробничої і невиробничої сфер. Присудок балансу національного доходу містить чотири групи показників, що відображають рух національного доходу на різних стадіях відтворення виробництво, первинний розподіл, перерозподіл, використання. Виробництво в таблиці балансу національного доходу представлено такими показниками валова продукція, матеріальні витрати, чиста продукція або вироблений національний доход. Останній розраховується виробничим методом як сума чистої продукції галузей матеріальної сфери (різниця між валовою продукцією і матеріальними витратами). У цьому розділі балансу національного доходу відображають обсяг і структуру виробленого національного доходу по галузях, за формами власності, за натурально-речовим і вартісним складом. Процес розподілу національного доходу складається з первинного розподілу і перерозподілу. Первинний розподіл (II розділ присудка балансу національного доходу) містить первинні доходи працівників, зайнятих у матеріальному виробництві (заробітна плата робітників і службовців державних та кооперативних підприємств, оплата праці працівників колективних господарств, доходи від особистого підсобного господарства населення, індивідуальної трудової діяльності та ін.) і первинні доходи підприємств матеріальної сфери (прибуток від реалізації, податок на додану вартість, відрахування на соціальне страхування, відсотки за кредит тощо). Обсяг розподіленого національного доходу визначається сумою первинних (основних) доходів працівників і підприємств виробничої сфери. За вартістю величина первинних доходів складається з необхідного і додаткового продукту. Пропорція між вартістю необхідного і додаткового продукту — найважливіша пропорція відтворення національного доходу. Планування первинного розподілу національного доходу передбачає, що обсяг чистої продукції кожної галузі матеріальної сфери відповідає сумі різних первинних доходів. Перерозподіл національного доходу, на відміну від первинного розподілу, охоплює лише певну його частину. Він здійснюється переважно у формі платежів до фінансової системи (відрахування від прибутку, прибутковий податок з населення, доходи від зовнішньої торгівлі та ін.) і виплат з неї (оплата праці працівників державних установ, відсотки на вклади, допомоги тощо). Основним знаряддям перерозподілу національного доходу є державний бюджет, через який перерозподіляється до 2/3 його. Обсяг національного доходу перерозподіляється також за допомогою системи планового ціноутворення, через оплату населенням і підприємствами різних послуг, через внески в добровільні товариства, прямою передачею виробничими підприємствами коштів на невиробничі потреби. Внаслідок перерозподілу національного доходу формуються вторинні (похідні) доходи населення (заробітна плата працівників невиробничої сфери, пенси, стипендії тощо). Первинні й вторинні доходи населення – це номінальні доходи, з яких сплачуються податки і оплачуються послуги невиробничої сфери. В результаті формуються кінцеві доходи населення. Скоригувавши ці доходи на індекс зміни роздрібних цін на товари, тарифів на матеріальні послуги, одержують показник реальних доходів населення, який свідчить про зростання добробуту народу. Відповідно III розділ присудка балансу національного доходу - перерозподіл національного доходу – відображає процес утворення вторинних і кінцевих доходів. Тут представлені такі показники кінцеві доходи підприємств і господарств сфери матеріального виробництва, кінцеві доходи закладів невиробничої сфери кінцеві доходи населення. Обсяг перерозподіленого національного доходу визначається як сума кінцевих доходів держави, колективних господарств і населення. Кінцеві доходи безпосередньо використовуються для утворення фондів споживання і нагромадження IV розділ присудка балансу національного доходу відображає використання національного доходу. Воно визначається такими показниками особисте споживання населення, суспільне споживання, накопичення у виробничій сфері, накопичення у невиробничій сфері, використаний національний доход. Останній визначають методом кінцевого використання як суму фондів споживання та накопичення. Обсяг використаного національного доходу є узагальнюючим показником розвитку економіки країни баланс національного доходу у своїй розробці спирається на систему вартісних фінансових балансів. Основою для побудови фінансового балансу є зведений фінансовий баланс, баланс доходів і видатків виробничих підприємств, підприємств невиробничої сфери, населення, державний бюджет, кредитний і касовий плани тощо. Серед напрямів вдосконалення роботи – розробка балансу виробництва, розподілу й використання національного доходу за повною або розширеною шаховою схемою.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.