Комбінування виробництва

Комбінування виробництва (англ. combine – комбінувати) – модель організації виробництва, за якою на одному підприємстві поєднуються і функціонують різні виробництва, продукція яких є сировиною, напівфабрикатами, допоміжними матеріалами для інших виробництв. Комбінування виробництва здійснюється:

  1. поєднанням послідовних стадій обробки продукції (у чорній металурги видобуток руди – виплавка чавуну – переробка руди на сталь – виробництво прокату),
  2. поєднанням різнорідних технологічних процесів для комплексного використання сировини (з вугілля виробляють кокс, коксівний газ, коксівне вугілля, водень, етилен, метан, смолу, бензол, аміак, сірку),
  3. поєднанням задля використання відходів основною виробництва,
  4. поєднанням фінансів і промислового виробництва (на металургійному заводі – виготовлення цементу зі шлаків).

Досвід світовий та окремих країн засвідчує, що комбінування виробництва є самостійним фактором підвищення економічної ефективності виробництва за рахунок кращої організації праці, повного використання сировини, скорочення часу виробництва та обігу, заощадження енергії, палива тощо. Комбінування виробництва передбачає великі розміри підприємств і високий рівень концентрації виробництва. Воно значною мірою впливає на розміщення продуктивних сил, розвиток територіальних промислових комплексів та комплексів зберігання й переробки сільськогосподарської продукції.

Сучасні найбільші світові компанії – приклад комбінування виробництва. Серед найбільших корпорацій США, Японії, інших розвинутих країн майже немає спеціалізованих підприємств, здебільшого всі підприємства комбіновані. В Японії промисловий комплекс на очах одного покоління перетворився на шість економічних комплексів – сюданів (об'єднання, що поширюють свою діяльність на всі галузі виробництва). Вони дістали назву «універсальні міжгалузеві комплекси» або «універсальні фінансово-торговельні промислові групи». У сюданах наявний весь спектр галузей промислового виробництва, вони мають свої банки, торговельні фірми, страхові й трастові компанії тощо. Комбінування виробництва сприяє створенню вертикальних пірамід виробничого менеджменту, коли головні фірми, що перебувають на верхівці піраміди управління (наприклад, виробництва автомобілів), безпосередньо контролюють субпідрядні виробництва (фірми) першого порядку, через них – фірми на нижчих поверхах. Формується своєрідна «парасолька» виробничого менеджменту комбінування виробництва. Наймогутніші корпорації світу функціонують як комбіновані нафтові компанії, автомобільні корпорації, японські торговельні фірми.

Комбінування виробництва відбувається на основі концентрації виробництва двома напрямами:

  • злиття різних виробництв у єдиний комбінований комплекс, різних підприємств – у єдине комбінування виробництва,
  • розвиток спеціалізованих підприємств у по-різному комбіновані виробництва і підприємства.

Так, американська корпорація ІВМ з кількістю зайнятих понад 400 тис. осіб від повоєнного періоду і до кінця століття здійснювала комбінування виробництва не купівлею чи приєднанням інших підприємств, а розвитком різноманітних власних виробництв і підприємств. Щодо моделі організації комбінування виробництва, то до складу компаній або корпорацій можуть входи ти несамостійні (підрозділи) і незалежні (самоспині) господарюючі одиниці. Суть комбінування виробництва не змінюється від застосування його організаційної моделі.

Для України власний та світовий досвід комбінування виробництва – орієнтир досягнення оптимального співвідношення різних виробництв в умовах реформування та структурної перебудови економіки. Наприкінці XX ст. у країнах світу великого значення набули поєднання фінансового та промислового капіталу і створення своєрідного комбінування у вигляді фінансово-промислових груп.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.