Допоміжне виробництво

Допоміжне виробництво – частина виробництва, необхідна для обслуговування основного виробництва, забезпечення безперебійного випуску продукції. Допоміжне виробництво спрямоване переважно на обслуговування основних цехів енергією, збереження сировини, транспортування сировини й готової продукції. До допоміжного виробництва належить ремонт споруд, будівель, господарського інвентарю, а також діяльність транспортного і складського господарства підприємства та інші види послуг залежно від особливостей основного виробництва, розмірів підприємства тощо.

Допоміжне виробництво, як і інші елементи виробничої інфраструктури, досягає найвищої ефективності після передання найбільш відповідальних і трудомістких допоміжних робіт спеціалізованим підприємствам, що обслуговують даний район. Така практика, зокрема на підприємствах з виготовлення комп'ютерної техніки в Японії, дає можливість застосовувати високопродуктивну технологію, передові методи виробництва. Йдеться про спеціалізовані ремонтні інструментальні й інші бази, розвиток яких здійснюється на основі централізації й спеціалізації робіт. Роздержавлення і приватизація цих та інших спеціалізованих підрозділів (підприємств) виробничої інфраструктури в Україні дасть змогу підвищити їх продуктивність до рівня світових стандартів. Відповідно до антимонопольного законодавства, держава має право регулювати ціни на продукцію і послуги підприємства допоміжного виробництва, які посідають панівне становище на ринку.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.