Індивідуальне виробництво

Індивідуальне виробництво – виробництво, що здійснюється окремою людиною (індивідом). Базується на наявності засобів виробництва, призначених для індивідуального використання, які за своєю продуктивністю можуть забезпечити існування окремої сім'ї.

Індивідуальне виробництво – одна з ранніх стадій розвитку суспільного виробництва. Зародилося в сільському господарстві, відтак у ремеслі, збереглося донині. Така «стійкість» індивідуального виробництва зумовлена не його ефективністю, а боротьбою за виживання окремих людей, доступністю і простотою засобів виробництва. З появою продуктивніших засобів виробництва індивідуального призначення, механізацією виробничих процесів полегшилася праця індивідуального виробника, підвищилась її продуктивність, внаслідок чого з'явилися надлишки продуктів, і таке господарство з натурального перетворилося на товарне.

Індивідуальне виробництво розглядають ще як одиничне виробництво, але це не відповідає су шості поняття, бо в і в використовується переважно колективна праця, а, отже, це – сучасне промислове виробництво. Такими є дослідні підприємства, що виготовляють експериментальні екземпляри продукції, які після успішного випробування запроваджують у серійне виробництво. Це може бути також унікальна продукція, виготовлена за індивідуальним замовленням (ювелірні вироби тощо). Вів використовують універсальне обладнання, що характеризується великою матеріало- та трудомісткістю. Робітники й фахівці мають високу й універсальну кваліфікацію, яка дає змогу виконувати різні види робіт. В умовах НТП індивідуальне виробництво відіграє важливу роль у розвитку виробництва нових видів продукції, які потребують певної перевірки на практиці.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.