Духовне виробництво

Духовне виробництво – процес створення (вироблення) ідей, теорій, моралі, свідомості, знань, культури тощо, спрямованих на формування нових духовних, інтелектуальних і фізичних якостей людини. Духовне виробництво є діалектичною єдністю духовних продуктивних сил (наука, моральний, ідеологічний, управлінський чинники виробництва, створення політичної, наукової та технічної інформації) й специфічної системи зв'язків і відносин між людьми в процесі виробництва своєрідної продукції (наукових винаходів, творів мистецтва, духовних цінностей, ідей, теорій, уявлень тощо).

Предметом економічної науки повинно стати вивчення духовних продуктивних сил, результатів духовної діяльності, їх розподілу серед членів суспільства, процесу обміну духовними продуктами, їх освоєння. Духовна діяльність – специфічна сфера суспільного поділу праці, в якій здійснюється обробка людей людьми. Продукти духовної праці можуть бути результатом продуктивної та непродуктивної праці. Характерна особливість сучасного виробництва – зростання в ньому ролі духовного потенціалу, духу народів і націй, національної самосвідомості, патріотизму. В Україні ідея побудови незалежної держави наприкінці 80-х – на початку 90-х XX ст. домінувала. За успішного проведення економічних, політичних та інших реформ ця ідея та досконалі моделі соціально-економічної, духовної трансформації суспільства могли б стати реальною об'єднуючою силою і втілитись у процес мобілізації духу й енергії народу. Однак прорахунки з цих питань не тільки призвели до зубожіння переважної більшості населення, а й посилили соціальну апатію, духовну зневіру, паралізували творчу енергію соціальних верств.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.