Графічні методи економічного аналізу

Графічні методи економічного аналізу – методи економічного аналізу, що базуються на побудові графіків залежності між економічними параметрами з наступною маніпуляцією цими графіками, яка імітує зміну економічних умов функціонування економічних систем. Переважно графіки будуються у двовимірній системі координат. Якщо факторів впливу на певний економічний процес чи параметр багато, то з-поміж них виділяють той, що формує криву певного економічного процесу (фактор формування), і її, що змінюють положення кривої б певній системі координат (фактори зміни).

Використання графічних методів економічного аналізу базується на попередньому формуванні таблиць (матриць або шкал) кількісної залежності між відповідними економічними параметрами. Матриця, або шкала, – це список чи вектор величини, які кореспондують між собою. Найпростіша матриця складається з двох списків (векторів) економічних величин, один з яких – значення незалежної змінної, а другий – значення залежної змінної. Так, для побудови графіка попиту або графіка пропозиції незалежною змінною і попиту, і пропозиції (фактора їх формування) є вектор ринкових цін, а залежною – вектор попиту чи пропозиції. На основі матриць будують графік залежності між економічними параметрами – геометричне місце точок, які в сукупності утворюють пряму або криву з відповідною формою, кожна з яких об'єднує відповідні економічні параметри і вказує на те, яке значення матиме один із параметрів (одна із змінних) за відповідного значення іншої. Найпростішим прикладом таких графіків є класичні (традиційні) криві попиту і пропозиції, побудовані на основі відповідних матриць попиту і пропозиції. У двовимірному просторі графічно можна відобразити залежність тільки між двома економічними параметрами (змінними). Однак на розвиток і функціонування будь-якого реального процесу впливають багато факторів. Щоб відобразити цей вплив, використовують зміщення графіків (вправо або вліво, вгору або вниз). Воно здійснюється таким чином: фактор формування економічного параметра (у даному разі фактором формування і попиту, і пропозиції є ринкова ціна) фіксують на певному рівні, а інші фактори (фактори зміни) змінюють в той чи інший бік. Під впливом цієї зміни змінюється значення залежної змінної, що графічно зображується зміщенням графіка у відповідний бік. Прийнято вважати, що кут нахилу графіка позитивний, якщо відношення приростів змінних (приріст залежної змінної до приросту незалежної змінної) – позитивна (більше нуля) величина. Такі маніпуляції з економічними графіками дають змогу проводити теоретичний економічний експеримент. Графічні методи розширюють можливості економічного експериментування, оскільки реальний експеримент у багатьох випадках може бути проведений у певних межах або взагалі неприпустимий (як такий, що впливає на характер реалізації економічних інтересів членів суспільства і може спричинити соціальне напруження). Форми графіків економічних процесів залежать від характеру залежності між економічними параметрами (змінними). Ця залежність буває лінійною і нелінійною (у першому випадку графік має форму прямої, у другому – кривої з певним кутом нахилу, з певним ступенем увігнутості чи опуклості), однорідною і неоднорідною (у першому випадку кут нахилу графіка не змінюється, в другому – змінюється: крива стає більш крутою або більш пологою). Форми економічних графіків залежать не лише від характеру залежності між економічними параметрами, а й від тривалості досліджуваного ринкового періоду. В короткотривалому, особливо в гіперкороткотривалому ринковому періодах графіки економічних процесів можуть зображуватися прямими з відповідним кутом їх нахилу. У середніх за тривалістю ринкових періодах графіки економічних залежностей досить рідко набувають форми прямої, переважно це криві з певним ступенем увігнутості чи опуклості, з певним кутом нахилу. У графічних методах економічного аналізу традиційно незалежну змінну відкладають на осі ординат, а залежну – на осі абсцис. У математичному аналізі – навпаки. Оскільки чимало економічних процесів формується під впливом одного і того ж фактора або різні економічні процеси можуть впливати на один і той же економічний параметр (наприклад, ціна є фактором формування як попиту, так і пропозиції, а попит і пропозиція – основні фактори формування рівня ринкової ціни), різні економічні графіки, в яких одна з осей спільна, можна «накладати» один на одного. Це дає змогу відображати ще складнішу взаємодію економічних факторів. Так, оскільки попит і пропозиція формуються під впливом одного і того ж фактора – ціни, то на осі абсцис можна відкладати одночасно як попит, так і пропозицію Внаслідок такого накладання двох різних графіків визначають рівноважні ціни та рівноважні обсяги виробництва.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.