Комплексний економічний аналіз

Комплексний економічний аналіз – складова процесу управління, яка є органічною єдністю поелементного аналізу умов і результатів виробництва та синтезу добутих результатів. Комплексність у процесі аналізу виявляється в цілісному уявленні досліджуваного об'єкта з урахуванням його властивостей, будови і розвитку та в забезпеченні взаємопов'язаних і вирішуваних завдань і їх результатів. Забезпечується комплексність реалізацією положень системного моделювання економічних явищ. Комплексний економічний аналіз – сукупність моделей, методів нормативів та програм, що забезпечують на рівні області, району, підприємства аналіз стану виробництва, використання матеріальних ресурсів, визначення резервів його ефективності та перспектив розвитку.

Методологія комплексного економічного аналізу ґрунтується на методологічних положеннях про суть ефективності виробництва. Підприємство р6озглядається як сукупність техніко-технологічної, економічної та соціальної підсистем, кожна з яких характеризується своїми показниками ефективності. Мета комплексного економічного аналізу – виявлення резервів підвищення ефективності виробництва на основі взаємопов'язаного вивчення економічних процесів і явищ, визначення факторів виробництва і вимірювання ступеня їх впливу. Використовуючи відповідні методичні положення загальної теорії статистики, господарства з різним рівнем економічного розвитку групують за узагальнюючими показниками ефективності виробництва. Найважливішим з-поміж них є рівень рентабельності, за яким господарства поділяють на три групи нерентабельні, низько- і середньорентабельні, високорентабельні. За кожною групою визначають статистичні показники, що характеризують її питому вагу в сукупності господарств, кількість об'єктів, однорідність груп, а також аналітичні показники, які відображають умови й результати виробництва. Складова загальноекономічного аналізу – аналіз виробництва в динаміці. Бажано, щоб аналізований період у ретроспективному аналізі становив щонайменше 5 років. Для аналізу динаміки використовують показники абсолютного приросту, темпів зростання і приросту, середніх річних темпів, ковзаючої середньої, параметрів тренду з використанням спеціальних таблиць Айрапетова. Основні методичні прийоми загальноекономічного аналізу – аналітичні групування, економічні порівняння, використання ковзаючих динамічних рядів, індексів – також застосовують в комплексному економічному аналізі. У процесі комплексного економічного аналізу доцільно широко використовувати економіко-математичні методи та моделювання (ЕММ). ЕММ оптимізації виробничо-галузевої структури виробництва в системі моделей комплексного економічного аналізу дають змогу виявити фактичну спеціалізацію, обсягові й структурні співвідношення в аналізованому об'єкті та рівень ефективності використання виробничих ресурсів і видів діяльності, вузькі місця й внутрігосподарські резерви поліпшення використання виробничих ресурсів. За допомогою ЕММ задач визначають, за якої виробничо-галузевої структури об'єкта можна отримати максимальний ефект за заданих ресурсів або за певних змін в обсягах, структурі та віддачі ресурсів. За результатами комплексного економічного аналізу, розв'язання економіко-статистичних і ЕММ задач в об'єктах визначають рівні оснащення ресурсами, темпи і тенденції їх змін, кількісні залежності між ресурсами і результатами виробництва з досліджуваної сукупності в однорідних групах господарств і на окремих конкретних підприємствах середня і максимальна віддача факторів виробництва, ступінь реакції результативних показників на відносну зміну факторів (еластичність), гранична норма змінності ресурсів та ін., виробничий потенціал підприємств та рівень його використання, об'єктивно зумовлені оцінки ресурсів у типовому підприємстві за певної виробничо-галузевої структури і різних критеріїв ефективності. Узагальнення, отримані в результаті комплексного економічного аналізу щодо оснащеності ресурсами та їх віддачі, дають змогу оцінити ефективність використання окремих ресурсів і ступінь їх дефіцитності, виявити вузькі місця, що стримують розвиток виробництва, визначити напрями поліпшення використання ресурсів і підвищення ефективності виробництва загалом. На підставі розрахунків готують матеріали для оцінки наявних в об'єкті резервів виробництва продукції та зниження її матеріаломісткості й собівартості.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.