Емпіричний економічний аналіз (емпіричні методи економічного аналізу)

Емпіричний економічний аналіз (емпіричні методи економічного аналізу) – один із типів або видів наукового аналізу економічних процесів, який полягає у формальному (за допомогою формальних, а не змістових методів і прийомів) опрацюванні певного масиву емпіричної економічної інформації, під якою розуміють економічну інформацію що може бути «вилучена» безпосередньо з реальної практики господарювання. На відміну від теоретичної інформації, яку одержують як результат теоретичного осмислення емпіричного матеріалу, вона лежить «на поверхні» і без особливих труднощів може бути відокремлена від реальних економічних процесів і опрацьована (систематизована, упорядкована, початково оброблена тощо).

Емпіричний економічний аналіз базується на таких фундаментальних принципах:

• принцип сумативності, який передбачає, що певні економічні сукупності – це прості арифметичні суми їх складових. Він дає можливість в емпіричному економічному аналізі використовувати арифметичні, по суті, формальні прийоми і методи,
• принцип суміжності окремих економічних форм, відповідно до якого економічні форми або економічні процеси геометрично розташовані поруч, вони не виростають одні з одних. Цей принцип дає можливість використовувати в емпіричному аналізі просторові або геометричні методи і прийоми та зображувати взаємодію економічних параметрів у графічній формі,
• принцип статичності, згідно з яким економічні процеси досліджуються або в статиці (стані спокою), або в дуже вузькому коридорі часу. Він дає змогу використовувати в емпіричному економічному аналізі диференціальні математичні методи, в яких економічні процеси досліджують і описують за умови, що зміна незалежної змінної є як завгодно малою (в дуже вузькому коридорі часу здійснюється економічний аналіз),
• принцип а-історичності, який зобов'язує здійснювати економічний аналіз за межами історичного розвитку. Цей принцип унеможливлює або майже унеможливлює використання в емпіричному економічному аналізі історико-графічних методів, зате передбачає застосування функціональних методів, які допускають дослідження економічних процесів у певному (досить незначному) коридорі часу (в короткотривалому ринковому періоді).

В емпіричному економічному аналізі використовується також система методів, основні з яких:

• формальні, арифметичні методи пізнання, що базуються на принципі сумативності. Найчастіше в емпіричному економічному аналізі оперують прийомами елементарної математики (особливо арифметики),
• графічні методи, що передбачають побудову економічних графіків залежності між економічними параметрами,
• матричні методи, які передують графічним і на основі яких використовують ці графічні методи,
• економетричні методи, які полягають у побудові економіко-математичних функцій, економіко-статистичних функцій і економіко-математичних моделей, що в математичній формі відображають функціональну залежність між певними економічними параметрами,
• імовірнісні методи – використання принципів і методів теорії імовірності, оскільки більшість економічних процесів мають стохастичний, імовірнісний характер,
• соціологічні методи, які базуються на замірах суб'єктивних оцінок результативності певних процесів. Ці методи використовуються тому, що економічні процеси невіддільні від економічної діяльності суб'єктів і лише через цю їх діяльність вони реалізовують себе.

Використання перелічених методів обумовлює характер емпіричної методологи аналізу її найхарактернішою особливістю є те, що в ній предмет і метод дослідження виступають як індиферентні. Метод – «інструмент», який ззовні «прикладається» до об'єкта дослідження. Крім того, емпірична методологія тяжіє до дослідження об'єкта як такого, а не в системі факторів його існування. За своїм характером вона є не системною, а предметоцентричною. Емпірична методологія аналізу легко трансформується в теоретичну, коли, по-перше, об'єкт досліджується в системі факторів його існування (в певному системному середовищі, яке його породжує й обумовлює основні особливості), по-друге, коли сам метод розглядається як тотожний предмету, а не як індиферентний, байдужий, формальний щодо нього.

Будь-який емпіричний економічний аналіз певною мірою трансформується в теоретичний, що дає підстави вважати, що чистого емпіричного аналізу не існує, він опосередкований теоретичним аналізом. Однак більшість дослідників наголошує, що емпіричний економічний аналіз – обов'язкова передумова здійснення теоретичного аналізу, оскільки він можливий лише годі, коли вже певною мірою існує опрацьований за допомогою формальних методів власне емпіричний матеріал. У марксистській економічній літературі значення і роль емпіричного економічного аналізу недооцінюються, зате гіпертрофується роль теоретичного економічного аналізу, що базується на використанні сукупності прийомів і методів змістовного (а не формального) дослідження. У західній економічній науці, навпаки, певною мірою переоцінюється роль саме емпіричний економічний аналіз та явно недооцінюється роль теоретичного як вищої форми пізнання економічних процесів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.