Аналіз господарської діяльності

Аналіз господарської діяльності – комплексне вивчення економічної діяльності підприємств, об'єднань, установ за певний період з метою підвищення її ефективності. Об'єктом аналізу господарської діяльності є сукупність економічних і соціальних факторів, що впливають на ефективність виробництва товарів і послуг, а також на обіг товарів. Аналіз господарської діяльності здійснюється всередині окремого підприємства (на робочому місці, в бригаді, цеху, філіалі тощо), на підприємстві, в об'єднанні. Для цього використовується система взаємопов'язаних аналітичних показників, що ґрунтується на всіх видах економічної інформації та звітності. З їхньою допомогою визначається вплив техніки, технології, науково-дослідних, конструкторських розробок, форм і методів організації виробництва і праці, управлінських рішень, організації фінансів, кредиту, постачання тощо на ефективність господарської діяльності.

Розрізняють оперативний, повний і тематичний аналіз господарської діяльності. Оперативний аналіз господарської діяльності здійснюється на основі щоденної економічної інформації з метою прийняття оперативних рішень. Такий аналіз проводиться й на основі місячної, квартальної та річної звітностей. Повний аналіз господарської діяльності проводиться за всіма видами економічної діяльності, тематичний – за окремими видами або окремими показниками. За змістом аналіз господарської діяльності поділяють на загальноекономічний і техніко-економічний. Перший з'ясовує узагальнюючі вартісні показники господарської діяльності різних суб'єктів господарювання (рівень рентабельності, величина прибутку тощо), другий – технічний, науковий і технологічний рівні підприємств, об'єднань (механізація та автоматизація виробництва, фондоозброєність праці тощо) та їх вплив на загальноекономічні показники. Важливу роль у діяльності господарюючих суб'єктів в сучасних умовах відіграє фінансовий аналіз стратеги розвитку компанії, фірми. На першій його стадії вивчаються потреби компанії (в усіх видах ресурсів, ринках збуту, здійснюється програмне планування і програмування розвитку тощо) і створюються соціальні програми для їх визначення, на другій – проводиться аналіз втілення цих програм, пов'язаних із залученням спеціалістів, управлінням зайнятого персоналу та його переміщеннями, з випуском продукції й розвитком відносин з іншими фірмами тощо, на третій – вивчається досягнутий компанією результат її діяльності (прибутки платоспроможність, розподіл прибутків та ін.). З цією метою в розвинутих країнах Заходу використовуються такі фінансові коефіцієнти й співвідношення: 1) прибутковості, 2) ліквідності, 3) активності, 4) заборгованості. З погляду особливостей формування капіталу головну роль в аналізі відіграє коефіцієнт окупності власного капіталу, який визначається як відношення чистого прибутку, що припадає на акцію після сплати податків, до величини власного акціонерного капіталу. Цей коефіцієнт показує прибутковість капіталу акціонерів і є інструментом вимірювання прибутковості компанії. У багатьох крупних компаніях Заходу коефіцієнт прибутковості становить 7–10%. Якщо він дорівнює, скажімо, 8%, то це означає, що кожний вкладений долар компанії дає 8 відсотків віддачі. Коефіцієнт ліквідності визначається як відношення поточних активів до поточної заборгованості. Він свідчить про здатність компанії покривати короткотермінові зобов'язання (більш ліквідною є та компанія, яка має значні грошові кошти на рахунках та в цінних паперах; менш ліквідною – та, в якої зосереджені значні товарно-матеріальні запаси). Коефіцієнт активності визначається як відношення загальних доходів на акції до загальних активів. У деяких фірмах Заходу він коливається від 25 до 40%. Коефіцієнт заборгованості визначається як відношення загальної заборгованості до власного акціонерного капіталу. Він показує, скільки відсотків заборгованості припадає на власний капітал. Як правило, цей коефіцієнт не повинен перевищувати 3 – 4%. При аналізі техніко-економічного рівня компаній, фірм визначається вплив рівня техніки, технології, наукових розробок на величину витрат сировини, продуктивність праці, собівартість тощо. При з'ясуванні забезпеченості та використання ресурсів аналізується стан трудових ресурсів компаній, а також стан засобів виробництва (в т.ч. засобів і предметів праці). Аналіз господарської діяльності виробництва і реалізації продукції передбачає оцінку компаній щодо обсягу товарної, реалізованої продукції, асортименту та якості тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.