Розвиток бірж у дореволюційній Росії
Дореволюційна Росія надзвичайно важко сприймала біржу. Гострої споживи у цьому інституті тут не було до ХVІІІ-го ст. У 1703 р. цар Петро Перший, подорожуючи Голландією під виглядом майстрового, відвідав Амстердамську товарну біржу, що вразила його своїм розмахом. За його наказом через два роки у Санкт-Петербурзі на Васильєвському острові було збудовано величну споруду для першої російської біржі. Іноземне походження та державний характер першої в Росії біржі визначили її частку. На ній котирувалися товарні векселі державних мануфактури, спеціально заснованих для потреб армії та флоту.
У Регламенті для головного магістра, який написавши Петро Перший, всім портовим, губернським та іншим містам було покаране будувати біржі і купців змусити використовувати їх. Однак, призвичаєні залагоджувати свої торговельні справи на значних за розмірами ярмарках купці ігнорували біржу. Після смерті царя-реформатора Санкт-Петербурзька біржа, одна на всій Російську імперію, проіснувала понад сто років. Реальних економічних передумов для розвитку біржової торгівлі не було, а пряме копіювання іноземних форм явно не враховувало самобутності господарського середовища колишньої Росії. То був година розквіту дрібно-гуртових ярмарків. Товарній ринок у Росії розвивався значно повільніше, ніж в інших країнах, внаслідок чого російське село традиційно потерпало. І лише після промислового перевороту у 80-90-х роках ХІХ-го ст. у Росії відбувається перший біржовий "бум", що суттєво прискорює ліквідацію товарного "голоду".
Розвиток капіталізму в Росії зумовлює економічну необхідність біржі.
Особливо велику роль на тій година відіграє експорт зерна. Наступною після Санкт-Петербурзької виникає Одеська біржа (в 1796 р.), потім Кременчуцька (в 1834 р.), Рибинська (в 1842 р.) і тільки після того-біржі у Москві, Києві, Миколаєві, Харкові, Ризі, Варшаві. Як бачимо біржі засновувалися у багатьох містах на теренах України. До кінця ХІХ-го ст. у Російській імперії налічувалося 114 бірж.
Російське законодавство у Торговельному Статуті (в 1857 р.) визначає біржу як місце зустрічі, засноване для необхідних за торговельним обігом побачень, для отримання інформації про ціни на товари, про прибуття та відбуття суден, а також для встановлення вексельного курсу, прейскурантів і аксекурацій.
У В. Даля, на якого мі посилалися вище, слово "біржа" трактується як "будинок, або місце, де у визначений година збираються купці за торговельними справами і самі ці збори". Тут же наводитися цікава цитата: "Зачекаю продавати, що біржа скаже...". Як бачимо, торговець аналізував можливість зміни цін і приймав відповідне рішення.
Російські біржові структури того годині відставали від західних з таких показників, як доля в біржових операціях середнього класу підприємців. Сморід переважно не опанували секретами біржової справи. Для ліквідації цього недоліку тоді видавалися досить доступно написані посібники для громадян. У них популярно пояснювалися вигоди біржових операцій з цінними паперами (фондами), товарами. Економічно обґрунтовувалася різниця між біржовими операціями і грою.
Про ставлення до біржі на теренах тодішньої України свідчить бачена у 1916 р. у Києві "Біржова енциклопедія".
Коріння російських бірж проростає від епохи Великого Новгорода, Архангельська, Москві, де купці збиралися на величезних ярмарках. Московська товарна біржа, збудована за кошти купця Никифора Лєжєва у 1839 р., працює власне як біржа лише з 1861 р.
Саме з 1861 р. починається справжня історія російських бірж як яскравих представниць ринкової економіки, що після скасування кріпосного права завойовували місце під сонцем у Росії. На цих біржах спочатку проводилися операції з реальним товаром, цінними паперами та валютою. До першої світової війни на фондових біржах забороняли строкові операції, саме цей чинник виявився вирішальним в уповільненому розвитку російського фондового ринку і біржового взагалі.
Дискусія в науці і практиці Росії кінця ХІХ-го ст. стосувалася в основному строкових догод з цінними паперами. На інших ринках, особливо на ринку такого важливого товару, як зерно, ф'ючерсні догоди булі надзвичайно популярними. Саратов, Нижній Новгород, Москва, Київ – булі тоді центрами ф'ючерсної хлібної торгівлі.
З 1882 р. одне з провідних місць займала зернова біржа Саратова, який розміщений на перехресті водних та залізничних шляхів всього зернового Півдня та Південного Сходу тодішньої імперії. Саратов постачав хліб обом столицям та експортував за кордон. Біржа відіграла надзвичайно важливу роль у торговельно-промисловому розвитку Поволжя. Догоди на зерно стали цивілізованими, втратили "базарний" характер. Були впроваджені у практику торговельні догоди під майбутній урожай, строковий фрахт суден та залізничних вагонів.
Саратовська біржа організовувала з'їзди борошномельників, опікувалася розширенням русла річки Волги, сприяла будівництву залізниць, складів, елеваторів.
Жоден великий проект не обходився без консультацій або іншої участі біржі.
Особливістю всіх. російських бірж була велика представницька діяльність, доброчинство, сприяння розквіту культури та мистецтв. Саме така їх діяльність мала в майбутньому підняти до розряду почесних професію біржовика.
Однак події 1917 р. не лише не дозволили здійснити заплановане, навпаки, декільком поколінням у наших країнах довелося жити в суспільстві, повній протилежності минулому. Була знищена економічна свобода її основа – приватна власність. Сморід були замінені державним розподілом ресурсів, вічним дефіцитом усього. Непотрібними виявилися дослідження вчених та юристів, до яких знову звертаємося мі сьогодні, в період ринкового реформування економіки в Україні через понад 80 років. Все ж таки актуальності ці дослідження й досі не втратили їх можна використовувати і вченим і законодавцям в процесі законотворчого забезпечення становлення строкового (ф'ючерсного) ринку.
Джерела:
- Биржевая деятельность / Под ред. А.Г.Грязновой, П.В. Корнеевой, В.А.Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995. – 239 с.
- Биржевое дело: Учебное пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
- Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 270 с.
- Биржевое дело / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 304 с.
- Дудяк Р.П., Бугеля С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум. Навч. посібник 2-ге видання доповнене. – Львів: Новий Світ. – 2000: Магнолія плюс. – 2003. – 360 с.
- Лященко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. – Донецк: Сталкер, 1998. – 317 с.
- Масленников В.В. Биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.
- Сохацька О.М. Біржова справа. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 602 с.