Особливості функціонування бірж на початку ХХІ-го ст.
В Україні й досі не створена біржа, яка відповідала б своїй ролі регулятора стихійних процесів ціноутворення базових активів. Жодна із функціонуючих у 2002 р. в Україні бірж не відповідає за своєю суттю класичному поняттю біржі ні в економічному, ні в організаційному аспектах.
Практика біржового будівництва не створила кола біржових товарів, не запровадила торгівлі стандартизованими контрактами на жоден з базових активів. Законодавство України, що регулює біржову діяльність – Законі України "Про товарну біржу" та "Про цінні папери і фондову біржу", прийняті у 1991 р., - не стимулюють впровадження в практику сучасного біржового механізму. Ці законодавчі акти досить поверхневі, не містять цілого ряду головних аспектів створення строкового ринку.
Із вертикальним структуруванням ринку на ринок спот, тобто нинішніх центральних ринкових цін базових активів: сировинних товарів, капіталу та валюти; та строковий (ф'ючерсний), ринок майбутніх цін – Україна суттєво спізнилася. Ринок строкових контрактів (форвардних, ф'ючерсних, опціонних) при нестабільній економіці, різких змінах цін на сировину інфляції дозволяє виконувати страхові, хеджеві операції, які дозволяють істотно зменшувати фінансові ризики. Без прогнозних цін та курсів, які офіційно котируються і використовуються бізнесом розвиток промисловості й торгівлі у великих обсягах практично неможливий.
Не лише податковий тиск. що, без сумніву є великим тягарем і поглиначем обігових коштів бізнесових структур є причиною затяжної кризи виробництва. Одна з важливих причин – це відсутність механізмів регулювання ринкової вартості власних майбутніх матеріальних та грошових потоків. У Україні практично відсутній механізм прогнозування цін та курсів.
Крім цього, ринок строкових валютних контрактів без участі Національного банку, як потужного його учасника, не стані повноправним сегментом фінансового ринку, а такого наміру центральний банк нашої країни поки що не має. Проте необхідність впровадження таких контрактів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) гостро відчувають членуй біржі (найбільші банки України). Але складається враження, що керівництво НБУ відважується доручити ринкові творення майбутнього курсу гривні, адже ринок – жорстка річ, курс на ньому формуватиметься внаслідок економічних та політичних кроків чину і це бачитиме весь світ. І все ж іншого способу структурування валютного ринку практично немає.
Набагато більше нерозв'язаних питань на сировинних ринках України, в тому числі найважливіших (аграрно-сировинному та енергетичному). Єдиної державної політики щодо структурування цих ринків на спот і ф'ючерсний (строковий) досі немає. Кожне галузеве міністерство створює у 1995-1996 рр., переломних для біржової торгівлі в Україні у ставленні до цього інституту урядових структур, свої відомчі біржі: Українську аграрну біржу (УАБ), енергетичний ринок худе – замість законодавчої підтримки чинних бірж. Спотовий зерновий ринок України не створений також через відсутність на ньому інфраструктурних інститутів таких як приватні елеватори. Адже елеватори є настільки важливою оленицею зернового ринку, що за умови їх перебування у державній власності зерновий спотовий ринок може функціонувати лише теоретичний.
Цей процес знаходиться лише на початковому етапі.
Як правило, понад 20% бірж України зовсім не торгують, відбувається постійний процес реорганізації цих структур, деякі з їх не можуть виконувати функцій, властивих класичним біржам. І хоч за кількістю бірж Україна випередила в цілому весь західний світ, народжуються нові й нові структури цього типу.
Досі біржова діяльність не ліцензується (за винятком фондової), не сертифікуються, хоча на цьому наполягають самі біржовики, особливо Національна Асоціація бірж України (НАБУ).
Біржі України громіздкі, негнучкі і, до того ж, не забезпечують головного – гарантій виконання укладених у біржовій залі догод. Про "гарантії" з форвардами на УАБ вже говорилося і це на біржі, появу якої схвалив президенті, де на перших торгах були присутні поважні урядовці, виконання укладених догод гарантувало Міністерство сільського господарства та продовольства. Рівень виконання укладених догод, навіть, на цій біржі у ліпші місяці її роботи ледь сягав 40%. Цей тривожний симптом та висока вартість біржового місця (початкова – $20000), без забезпечення оптимальних розуму для виконання догод, відвернули від біржі тихий, хто чекав від неї дуже багато, а саме сільськогосподарських виробників і потужних торговців, комерційні структури, передусім, зарубіжні.
Як бачимо, в Україні сьогодні гостро відчувається кризу універсальної товарної біржі. Не кращою е частка фондових бірж. Разом із становленням ринку цінних паперів в Україні створені і розгортають свою діяльність позабіржові системи комп'ютерного котирування цінних паперів і саме їм віддають перевагу торговці. А на фондових біржах Києва реєструються поодинокі догоди і виключно через сприяння урядових структур, наприклад, Фонду державного майна, що через Українську фондову біржу (УФБ) продає пакети акцій об'єктів, якої приватизуються.
Причинами кризи біржі реальних товарів в Україні є наступні.
Першою і головною причиною можна вважати відсутність цілісної політики держави щодо біржового руху загалом. Неможливо будувати ринкові відносини без структурування ринку на вертикалі на ринок теперішніх цін (спот), причому саме центральні ринкові ціни на сировину, капітал та іноземну валюту; і ринок майбутніх цін (ф'ючерс) на ці найважливіші активи.
Сировинні товари, капітал іноземна валюта - це активи, ціни та курси, яких відіграють вирішальну роль в економіці. Без визначення теперішніх цін та їх майбутніх прогнозів бізнес не може розвиватися.
Крім цього, сировина, як сільськогосподарська, так і енергоносії, що лежати в основі будь-якого виробництва - це товари, попит на які майже нееластичний за цінами. Для зменшення споживання, наприклад, енергоносіїв, необхідно змінити конструкцію двигунів або зменшити парк машин, що за коротку годину зробити неможливо. Або інший, не менш красномовний приклад – споживання хліба в Україні, незважаючи на суттєве зростання цін, не зменшується.
Для цього потрібно змінити раціони харчування, набір споживчого кошика, а на це потрібні роки.
Друга причина – недосконалість біржового законодавства. Законі України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про товарну біржу" та інші економічні закони не створюють цілісного правового поля для структурування ринку та впровадження у біржову практику похідних фінансових інструментів.
Законодавство в Україні неоднозначне трактує статус бірж. У двох Законах статус товарної та фондової бірж різний. У одному документі біржа – некомерційна організація (ЗУ "Про товарну біржу"), у іншому – акціонерне товариство (ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу"). Обидва законодавчі акти незначні за обсягом, до них не включені вимоги до забезпечення розуму для ціноутворення методом чистої конкуренції збалансованої ринкової ціни або курсу. Не обумовлюються і не характеризуються похідні цінні папери, ф'ючерси та опціони, форвардні та ф'ючерсні угоди.
Третя причина кризи універсальної біржі в Україні – наявність на ній небіржового товару, що робить неможливими розрахункове" клірингові операції.
Тобто при загальному шахрайстві на ринку, невиконанні своїх зобов'язань позі біржами, запровадити систему відчутних грошових завдатків – депозитів і підтримуючої маржі – просто неможливо. І тому з 1991 р. брокерські контори, особливо російські, що мали місця на кількох біржах, виставляли тієї самий товар на різних біржах і якщо його продавали на всіх, то обирався найкращий варіант, всі інші відкидалися.
Саме через специфічну процедуру розрахунків (кліринг) ліквідність біржових догод сягає 100%. І коли йдеться про реальний товар з негайною постачанням при значних коливаннях цін, то за спотовими операціями від продавця вимагається постачання товару на біржовий склад до торгів у залі, від покупця – 100% передоплати. За форвардними контрактами практикуються відчутні депозитні внески у розмірі 30-50% вартості товару від обох сторін. Всі ці внески надходять через розрахункові фірми до розрахункових (клірингових) палат біржі. За такого твердих фінансових розуму на біржах за спотом і форвардом укладається 1-2% всіх біржових догод. А урядовці України планували через одну-дві центральні біржі здійснювати перевалку всього зерна, м'яса, цукру. Це нереальне завдання і тому такі біржі приречені на загибель. Біржа реального товару на качану ХХІ-го ст., коли за кілька хвилин можна, не виходячи із офісу в Україні, купити цукор в Парижі, Лондоні, не може існувати у того вигляді, в якому її створили в Україні.
Із обігу має зникнути небіржовий товар. На законодавчому рівні Міністерству фінансів та Національному банку України слід визначити статус клірингових палат або центрів. Всі мі були свідками краху вже строкового (ф'ючерсного) валютного ринку Росії, спричиненого московськими міжбанківськими кризами 1995 і 1998 рр. Збанкрутували банки, що виконували роль розрахунково-клірингових центрів ф'ючерсних бірж та біржі, на яких депозитні внески просто присвоїли керівники, що призвело до краху ф'ючерсного ринку в цілому.
Четвертою причиною кризи універсальної товарної біржі в Україні було ті, що біржова лихоманка відбувалася на неіснуючому ринку. Тому не дивно, що ринок і досі не функціонує належним чином, оскільки він не структурований вертикально (на спотовий та ф'ючерсний). У Україні ринок, до того ж, не структурований горизонтально. Досі німа чіткої взаємодії біржового та позабіржового ринку сировини. Ті, що мі називаємо ринком нерухомого майна, практично є ринком помешкань, де еквівалентом виступає чужа валюта (долар США). Ринок землі в Україні і пов'язаний з ним іпотечний цілком відсутні. А без вартості землі, основного засобу виробництва на селі, визначити собівартість сільськогосподарської продукції і пов'язати її з ринковою ціною продукту неможливо. Аналогічний стан справ на фінансовому ринку, ринку гроші, позик і на пов'язаному з ними ринку боргових зобов'язань, де Національний банк монопольне визначає ціну гроша у вигляді облікової ставки.
Джерела:
- Биржевая деятельность / Под ред. А.Г.Грязновой, П.В. Корнеевой, В.А.Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995. – 239 с.
- Биржевое дело: Учебное пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
- Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 270 с.
- Биржевое дело / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 304 с.
- Дудяк Р.П., Бугеля С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум. Навч. посібник 2-ге видання доповнене. – Львів: Новий Світ. – 2000: Магнолія плюс. – 2003. – 360 с.
- Лященко В.И. Фондовые индексы и рейтинги. – Донецк: Сталкер, 1998. – 317 с.
- Масленников В.В. Биржевое дело. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.
- Сохацька О.М. Біржова справа. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 602 с.