Економічні процеси (фази)

Економічні процеси (фази) – розвиток процесів безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання та дія зумовлених цими процесами виробництва спільних законів і властивих їм суперечностей. У домарксовій політекономії економічні процеси вважалися незалежними, відокремленими один від одного. Так, Дж. Мілль зазначав, що закони виробництва політекономія виявляє, відштовхуючись від законів і умов природи, як «вторинні», або похідні, закони, що управляють виробництвом багатства: «розподіл багатства залежить від законів і звичаїв суспільства», обмін не пов'язаний ні з виробництвом, ні з розподілом «закони заробітної плати не залежать від наявності чи відсутності обміну або грошей».

Сучасна немарксистська економічна наука, як правило, не досліджує ці взаємопов'язані економічні процеси, зосередившись на вивченні ринку інші процеси (головним чином розподіл) вона заторкує лише тією мірою, якою вони позначаються на явищах ринку або як ринок впливає на них. Марксистська політична економія розглядає економічний базис суспільства насамперед через дослідження економічних процесів та їх взаємозв'язку. Вона виходить з того, що єдність і взаємозв'язок економічних процесів визначаються власне виробництвом. Перш ніж розподіляється продукт виробництва, розподіляються його фактори, що належать до виробництва. Обміну продуктів передує обмін діяльності у виробництві. Особистому споживанню передує споживання виробниче, а саме особисте споживання – це виробництво (відтворення) робочої сили. З виробництва беруть початок всі економічні процеси, воно стоїть над ними. Це зумовлено тим, що виробництво постачає продукт, подальший рух якого (розподіл, обмін і споживання) є стрижнем цих процесів. Крім того, воно детермінує відповідні способу виробництва способи розподілу, обміну і споживання, оскільки способи виробництва зумовлюють відповідні зміни в них. «Виробництво, розподіл, обмін і споживання, – зазначав Маркс, – утворюють, таким чином, правильний силогізм: виробництво становить у ньому загальність, розподіл і обмін – особливість, а споживання – одиничність, яка замикає собою ціле». З іншого боку, відбувається .зворотний вплив названих фаз на безпосереднє виробництво. Так, обмін прискорює або гальмує виробничий процес, виявляє його ресурси. Розподіл і оді об'єктивний, коли активно стимулює виробництво й обмін. Споживання не лише завершує виробництво, а й формує потребу в продукті, мету виробництва, обміну і розподілу. Дослідження економічних відносин через взаємозв'язок економічних процесів створює найсприятливіші умови для їх пізнання як системи. Воно дає змогу охопи і й всю діалектику предмета, вивчити всі його сторони і зв'язки. Економічні процеси чітко відображають відносини людини і природи (функціонування суспільних продуктивних сил), через економічні процеси виробничі відносини виявляються як суспільні форми продуктивних сил. Взаємозв'язок цих сторін суспільного способу виробництва не може не розглядатися як суперечливий, що формує рушійні сили саморозвитку. Економічні відносини пронизує суперечлива взаємодія виробництва і споживання виробництво створює продукт, а споживання знищує його, водночас формуючи потребу в ньому. Економічні процеси охоплюють усе, що дає реальна практика функціонування економічної системи, бо господарське життя не знає інших процесів, окрім виробництва, розподілу, обміну і споживання. Таким чином, легко підлягає вивченню кожна конкретна історична система економічних відносин, відносин на макро- і мікроекономічному рівнях, досягається єдність якісного і кількісного (оскільки стрижнем економічних відносин як системи є рух через економічні фази суспільного продукту) аналізу. Не підміняючи інших ракурсів систематизації економічних відносин, пофазна систематизація не може не бути основною. Послідовність економічних процесів змінюється залежно від форми економічних відносин. У натуральному і планомірному господарствах розподіл передує обміну, у товарному – навпаки. Економічні процеси розгортаються, переплітаються і тісно взаємодіють один з одним, відображаючи рух економічного базису суспільства. Життєві блага, знаходячись кожного разу на певній фазі відтворення, і виробляються, і розподіляються, і обмінюються, і споживаються, щоб зумовити новий репродуктивний цикл. Систематизація економічних відносин через фази відтворення дає дещо спрощене уявлення про них, оскільки в процесі виробництва не лише створюється продукт, який згодом розподіляється, обмінюється і споживається, а й формуються фактори його розподілу, обміну і споживання. Економічний закон розподілу за працею, закон вартості, наприклад, мають своїми причинами (сторонами причинно-наслідкового зв'язку) безпосередньо працю, тобто початок процесу виробництва. Таким чином, розчленовуючи органічно єдину систему економічних відносин на економічні процеси, пізнання повинно розривати єдину їх тканину, що, однак, неминуче. Врахування того, що йдеться не про ізольовані процеси і фази, а про органічно пов'язані між собою, зумовлює істотно менші втрати від такого розривання. Систему виробничих відносин перехідних суспільств найповніше і найдоступніше розкриває по-фазний підхід.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр