Економічна соціологія

Економічна соціологія – міждисциплінарний науковий напрям, який інтегрує соціологію та економіку, вивчає дії економічних та соціальних законів, зокрема закону визначальної ролі базису щодо надбудови, відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил тощо, а також закономірності життєдіяльності людей. Виникнення економічної соціології зумовлено соціальною потребою створення спеціального знання соціальних явищ і процесів, накопичення специфічних наукових ідей, концепцій, фактів і факторів, а також вироблення нових методів соціологічних досліджень.

Економічна соціологія зародилася у США в середині 50-х XX ст. через необхідність пошуку шляхів ефективного управління людським фактором в умовах НТР, зростання масштабів виробництва, ускладнення економічних зв'язків і загострення соціальних суперечностей. Важливим фактором її становлення стала соціологізація економічної науки, що охопила мотивацію економічної поведінки, співвідношення свободи й регламентованості в економіці відносини людини і держави, бізнес і менеджмент, соціальні інститути – політика, власність, сім'я тощо, а також їх роль в економічному житті. Передумовами визначення цього напряму стали дослідження М. Вебера і Т. Веблена, які розробили теорію соціальних інститутів та їх ролей у регулюванні економіки. Важливими для обґрунтування економічних і соціальних законів є праці Маркса. Особливу роль у становленні економічної соціології відіграв розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і мобільності, соціологи організацій та ін. На її становлення вплинули й дослідження управління людським фактором, що ґрунтувалися на людських відносинах.

Економічну соціологію також пов'язують зі структурно-функціональним напрямом соціологи, розробленим Г. Парсонсом, Н. Смелсером, К. Девісом та іншими вченими на основі соціологічних методів і підходів, на соціологічному аналізі зв'язків економіки і суспільства. Водночас виникнення економічної соціології було підготовлене багатьма концепціями економічної науки, розробкою соціологічних теорій, зокрема теорій соціальної дії, ролей, особистості, а також конкретними соціологічними дослідженнями.

Основні об'єкти дослідження економічної соціології – соціальна та економічна сфери, предмет – соціальні відносини і структури.

Особливість економічної соціології полягає в тому, що вона базується на взаємозв'язках і взаємодіях соціальної та економічної сфер. Соціальну сферу економічна соціологія розглядає як суспільне середовище, в якому формуються соціальні відносини між сукупностями людей та індивідами, а економічну сферу – як підсистему суспільства, що обслуговує виробництво, розподіл, облік, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Між економічною і соціальною сферами існують тісні взаємовідносини, які й досліджує економічна соціологія. Це насамперед вплив економічних відносин на соціальну структуру суспільства й на активність соціальних груп, а також вплив соціальних відносин на соціально-економічні процеси. Особливу роль у цих взаємовідносинах відіграє людський фактор, який е активною силою розвитку економіки й надання їй соціального характеру.

Основні завдання економічної соціології:

• дослідження статистичних аспектів взаємозв'язків економічної та соціальної сфер,
• вироблення підходу до розвитку економіки як соціального процесу,
• функціонування і розвиток соціального механізму.

Дослідження економічної соціології охоплюють економічні та соціальні фактори розвитку суспільства, спираються на соціальну та економічну інформацію, визначають економічну й соціальну ефективність. Економічна соціологія досліджує і формулює соціальний механізм, що ґрунтується на організаційних формах і методах ідейно-політичного, культурно-творчого, морального і соціально-психологічного впливу на соціальні процеси, цінності, установки та орієнтації, на формування світогляду, активності й свідомості. Соціальний механізм об'єднує окремі соціальні механізми, зокрема «соціальний механізм економіки», «механізм соціального управління», «механізм демографічного розвитку», «механізм організації та стимулювання праці», «механізм формування міграційних процесів», «механізм впровадження досягнень науки у практику» та ін.

Особливе значення для економічної соціології мають такі наукові положення соціальна сутність і форми власності, роль держави, економічні інтереси, відтворення робочої сили, господарський механізм управління економікою, добробут і спосіб життя тощо. Економічна соціологія базується на інтеграції соціологічного й економічного підходів. Необхідність такої інтеграції зумовлюється тим, що економісти, вивчаючи економічну сферу, не охоплюють соціальних відносин, зокрема сімейних, сімейного бюджету, а навколишнє середовище, галузі культури, освіти, охорони здоров'я розглядають лише з погляду фінансування, функціонування й розвитку. Соціологи також досліджують суспільні відносини без глибокого проникнення в економічні процеси інтеграція економічного й соціального підходів забезпечує визначення соціальної спрямованості в розвитку економіки. Економічний підхід означає, що цілі розвитку економіки визначаються матеріальними потребами суспільства, максимізацією суспільного продукту, національного доходу, фонду споживання та ін. Соціологи розглядають цілі розвитку економіки як похідні від цілей суспільства, а саму економіку – як засіб, що дає можливість суспільству досягти розвинутого способу життя, соціальної справедливості та ін. В економічному підході людина часто розглядається як елемент трудових ресурсів, носій робочої сили, яку можна використовувати, розподіляти, формувати і не враховувати її поведінку. В соціологічному підході людина є суб'єктом економічних і соціальних процесів із власними цінностями, матеріальними і духовними потребами. Формування економічного й соціального підходів пов'язується з розвитком відповідних відносин їх поєднання визначило економічну соціологію, але внаслідок такої інтеграції вона набула якостей, яких немає в окремих підходах. Економічна соціологія також залучає до арсеналу своїх досліджень факторний, системний і ситуаційний підходи. Це дає можливість глибше розкрити людський, інформаційний, науковий і культурний фактори, а також фактор часу. Особливе місце в економічній соціології посідає економічна культура – сукупність соціальних цінностей і норм, які регулюють економічну поведінку людей і виконують роль соціальної пам'яті суспільства.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.