Електроозброєність праці

Електроозброєність праці – забезпеченість живої праці електроенергією, або рівень споживання у виробництві електроенергії чи електричної потужності за одиницю робочого часу. Виникла й розвивається як результат техніко-технологічних зрушень у виробництві. Є одним із найважливіших факторів підвищення продуктивності праці та поліпшення умов її здійснення через розвиток механізації й автоматизації виробничих процесів, насичення робототехнікою і комп'ютерами, впровадження високоефективних технологій, інших досягнень сучасного НТП, що базуються на застосуванні електроенергії. Як статистико-економічний показник, електроозброєність праці розкриває співвідношення між використовуваними у виробничому процесі електричними потужностями (електроенергією) і витратами праці робітників.

У практиці статистики розрізняють потенційну і фактичну електроозброєність праці. Потенційна електроозброєність праці (її ще називають електроозброєністю робітників) визначається коефіцієнтом, що розраховується діленням сумарної потужності електродвигунів і електроапаратів, які обслуговують процес виробництва, на кількість робітників, закріплених за найбільшою за кількістю зміною. Цей коефіцієнт, таким чином, показує скільки кВт потужностей електроприладів припадає на одного робітника. Ця електроозброєність праці є потенційною, оскільки в разі неповного використання наявних електропотужностей може бути нереалізована. Фактична електроозброєність праці обчислюється двома способами як відношення кількості електроенергії, спожитої виробництвом у певному періоді (як правило, за рік), до: 1) середньоспискової кількості робітників на підприємстві за той самий період або 2) фактично відпрацьованого робітником часу, вираженого в людино-днях чи людино-годинах. Коефіцієнту, обчисленому другим способом, віддається перевага, оскільки на його величину не впливає зміна тривалості робочого дня, тижня. Показник електроозброєності праці використовується не лише для визначення рівня забезпеченості праці електричними потужностями та дослідження динаміки цього рівня в часі. Зіставлення коефіцієнта електроозброєності з коефіцієнтом енергоозброєності праці (див. Енергоозброєність праці) дає можливість визначити рівень електрифікації виробництва. Частка від ділення коефіцієнта електроозброєності робітників на коефіцієнт енергоозброєності робітників (потенційна енергоозброєність) є коефіцієнтом електрифікації праці за потужністю. Діленням фактичної електроозброєності праці на її фактичну енергоозброєність отримують коефіцієнт електрифікації виробництва за потужністю. Частка від ділення величини зміни за певний період фактичної електроозброєності праці на величину зміни показника продуктивності праці за той самий період характеризує зміну електромісткості продукції.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.