Економічна аксіологія

Економічна аксіологія – складова частина й один із розділів сучасної економічної метрології (економетрики) й економічної теорії загалом. Досліджує і вивчає найзагальніші принципи оціночної діяльності людини та формування системи економічних оцінок.

Центральне поняття економічної аксіології – поняття економічної оцінки (цінності) – близьке до поняття ринкової ціни, яке також може мати грошову форму вираження. Вищу економічну оцінку мають матеріальні або духовні блага (чи інші інгредієнти економіки) з більшою економічною цінністю, вони справляють вагомішій вплив на функціонування економічної системи.

Залежно від характеру впливу на результативність функціонування економічних систем матеріальні (і духовні) блага можуть мати позитивну оцінку (економічну оцінку зі знаком «+», «плюс-оцінку»), негативну, або від'ємну, оцінку (економічну оцінку зі знаком «-», «мінус-оцінку») і нульову економічну оцінку.

В сучасній економічній літературі немає однозначного трактування природи й механізму формування економічних оцінок. Чимало західних економістів вважає, що економічні оцінки є поняттям, протилежним поняттю корисності, зокрема граничної корисності. Більшість сучасних шкіл економічної теорії дотримується думки, що динаміка зміни економічних оцінок аналогічна динаміці зміни граничної корисності. Оскільки гранична корисність має тенденцію до зниження, таку ж тенденцію мають і економічні оцінки. Цей висновок правильний за умови функціонування певної економічної системи в короткотерміновому ринковому періоді, коли фактори технічного й технологічного вдосконалення виробництва ще не задіяні. У довготерміновому, особливо гіпердовготерміновому ринкових періодах будь-який елемент економічної системи справляє вагомий вплив на результативність її функціонування, тобто економічні оцінки мають тенденцію до зростання. Тому сучасна західна економічна аксіологія схиляється до думки, що основним фактором формування економічних оцінок є гранична (сукупна) корисність елементів економічної системи, саме вона надає певної форми графіку економічних оцінок. На формування економічних оцінок впливають також витратно-вартісні чинники, які зміщують у певному напрямку графік економічних оцінок.

У марксистській економічній теорії, навпаки, панівним є погляд, згідно з яким основна детермінанта формування економічних оцінок – виграти виробництва, вартість товарів у її традиційному, ортодоксальному розумінні. Вважається, що чим більшими економічними витратами супроводжується процес виробництва матеріальних благ (або економією цих витрат у процесі їх споживання), тим більшу економічну оцінку мають ці блага. Такий погляд не безпідставний, певною мірою правильний за умови, що економічний розвиток має явно екстенсивний (або навіть детенсивний) характер, всі інші умови функціонування економічної системи незмінні(наприклад, ефективність, корисність елементів економічної системи стабільна). Вважається, що основною детермінантою формування економічних оцінок є економічні витрати виробництва, а інші фактори лише зміщують у відповідний бік графік економічних оцінок, тобто фактично поняття економічної оцінки і поняття номінальної вартості (в її традиційному розумінні) отожнюються. В марксистській економічній теорії (і економічній метрологи) не існувало економічної аксіології як окремого розділу або частини економічної науки. В сучасній а головною є проблема принципів формування економічних оцінок.

Якщо не брати до уваги певні розбіжності в розв'язанні цієї проблеми різними сучасними школами економічної теорії, то умовно можна виділиш такі підходи до формування економічних оцінок:

• номінальні – прихильники яких (переважно представники марксистської школи економічної теорії) вважають, що оцінки певного ряду є рівновеликими, якщо рівновеликі економічні витрати на ті елементи економіки;
• реальні – властиві передусім західним школам розвитку економічної теорії економічної аксіології. Згідно з ними більшу економічну оцінку мають ті елементи економічної системи, використання (або виробництво)яких супроводжується більшим економічним ефектом;
• гіперреальні – ними пояснюють процес формування економічних оцінок лише деякі школи сучасної економічної теорії, які розглядають функціонування економічних систем з позиції впливу на них соціальної і духовної сфер.

Якщо розглядати елементи економічної системи з позицій того, як вони впливають на функціонування соціальної і духовної сфер суспільства, то більшу економічну оцінку матимуть елементи, вплив яких на функціонування цих сфер найбільший.

Економічна оцінка, яка відображає вплив елементів економічної системи на результативність функціонування соціальної і духовної систем суспільства, фактично перестає (у своїй основній частині) бути економічною оцінкою, певною мірою перетворюючись на соціальну і духовну оцінку, а економічна аксіологія – відповідно на соціальну і духовну аксіології як метрологічні теорії цінності соціальних і духовних благ.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.