Загальний еквівалент

Загальний еквівалент (лат. aecuus – рівний і valens – має силу, значення, ціну) – товар, за допомогою якого в умовах розвинутого товарного виробництва в процесі обміну, купівлі-продажу вимірюється вартість усіх інших товарів. Його поява зумовлена загостренням суперечностей товарного обміну, потребами виробництва, соціально-економічного прогресу суспільства. З виникненням регулярної торгівлі виокремлюється один із продуктів пращ, який користується найбільшим попитом. Таку роль у країнах світу на певних етапах історичного розвитку виконували різні товари у Скандинавії – хутро і шкіри, в Монголії – чай, у Судані й Абіссінії – сіль, у Київській Русі – хутра куниці та соболя.

Історично перші еквіваленти згодом замінили інші, зокрема худобу – хутра, сіль. У Вавилоні загальним еквівалентом спершу було залізо, відтак мідь. Поступово формувалися основні вимоги до загального еквіваленту: однорідність, міцність, економічна подільність (частка товару повинна мати відповідну вартість всієї його величини), компактність, портативність, значна вартість у малій вазі тощо. З розвитком товарно-грошових відносин роль загального еквіваленту почали виконувати золото і срібло, з початку XIX ст. і до 30-х XX ст. – лише золото (див. Золото). Але зношуваність золота, недостатня (порівняно з потребами товарного обігу) його кількість, а також суперечності розвитку соціально-економічних систем призвели до витіснення золота спершу як засобу обігу, платежу, міри вартості значною мірою засобу нагромадження скарбів, а відтак і як світових грошей. Роль загального еквіваленту тепер виконують кредитно-паперові гроші та цінні папери. В умовах сучасного здебільшого монополізованого ринку еквівалентності в обміні не існує.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.