Командитне товариство

Командитне товариство – вид господарського товариства, до якого, крім одного або більше учасників, що несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, входять один або більше учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Закон України «Про господарські товариства», який регулює механізм створення і функціонування різних видів господарських товариств, передбачає вживання іншої назви цього товариства – командитне (фр. commandite – товариство на довірі). Змішане (командитне) товариство діє на підставі засновницького договору.

Учасники самостійно визначають розмір статутного фонду, який зазначають у засновницькому договорі, оскільки законодавство не регламентує його мінімального розміру для цього виду товариств. Обов'язкова умова функціонування змішаного (командитного) товариства – здійснення управління тільки учасниками з повною відповідальністю (якщо у товаристві є тільки один учасник з повною відповідальністю, він управляє справами одноосібне). Повноваження учасника з повною відповідальністю можуть припинятися повністю або частково у разі припинення діяльності товариства, відмови учасника від доручення, скасування доручення на вимогу хоча б одного з учасників. Учасники з повною відповідальністю несуть солідарну відповідальність усім своїм майном, якщо при ліквідації змішаного (командитного) товариства виявиться, що майна не вистачає для сплати всіх боргів, тобто претензії кредиторів поширюються на особисте майно учасників товариства. Учасники відповідають за борги товариства незалежно від того виникли вони до чи після їх вступу до товариства. Проте вони не відповідають своїм майном за борги товариства, які виникли в процесі його діяльності. Можлива й зворотна ситуація: якщо наявного майна учасника товариства не вистачає для покриття особистих боргів кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника. Саме ця обставина привертає увагу підприємців до цієї форми товариства, оскільки значною мірою гарантується виконання зобов'язань боржником за укладеними договорами. Банки також надають перевагу при кредитуванні саме змішаним (командитним) товариствам. До складу змішаного (командитного) товариства, крім учасників з повною відповідальністю, входять і вкладники, участь яких обмежується майновими вкладами. Щоб вступити до змішаного (командитного) товариства, вкладник має внести грошовий або матеріальний вклад. Сукупний розмір часток вкладів регламентує Закон України «Про господарські товариства», він не повинен перевищувати 50% майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. На момент реєстрації товариства кожний із вкладників вносить не менш як 25% свого вкладу.

Особливу увагу в чинному законодавстві приділено відповідальності вкладника товариства, який не може здійснювали угоди від імені та в інтересах товариства. Якщо ж таку угоду укладено і товариство її схвалює, то вкладник разом з учасниками несе відповідальність за неї перед кредиторами усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Якщо ж схвалення не буде, вкладник відповідає самостійно усім своїм майном перед кредиторами. Вкладник несе відповідальність за борги товариства, що виникли до його вступу в товариство, у тому ж порядку, що й інші вкладники. Учасники змішаного (командитного) товариства можуть передати свою частку або її частину в майні товариства іншим учасникам або третім особам за згоди всіх учасників. Водночас до них переходять усі права й обов'язки учасника. Правонаступник несе відповідальність за борги учасника перед товариством, а також перед третіми особами за борги товариства, що виникли за час його діяльності. Учасник товариства, створеного на невизначений термін, може вийти з нього в будь-який час, попередивши про це не пізніш як за три місяці. З товариства, створеного на визначений термін, учасник може вийти з повалених причин, попередивши про вихід за шість .місяців Учасник, який вийшов з товариства, має право на повернення свого вкладу відповідно до балансу, складеного на момент виходу, на отримання належної йому частини прибутку, заробленого товариством у поточному році, на повернення майна, яке він передав у користування товариству в натуральній формі без винагороди. Учасник може бути виключений з товариства за систематичне невиконання чи неналежне виконання обов'язків, за дії, що перешкоджають досягненню цілей товариства. Права учасника, виключеного з товариства, аналогічні правам учасника, який вийшов з товариства добровільно. Ліквідація змішаного (командитного) товариства здійснюється за умов закінчення терміну, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні, за рішенням вищого органу товариства, на підставі рішення суду або арбітражного суду, у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю та з інших причин, передбачених засновницькими документами. У разі ліквідації товариства кошти розподіляють передусім між вкладниками для повернення їм їхніх вкладів, а відтак між учасниками з повною відповідальністю в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про господарські товариства» і засновницьким договором. Якщо у товариства недостатньо коштів для повного повернення вкладникам їхніх вкладів, наявні кошти розподіляють між вкладниками відповідно до їх частки у майні. Порівняння змішаного товариства з іншими видами господарських товариств дає підставу виділити його переваги (свобода й оперативність у прийнятті рішень, привабливість для кредиторів, можливість залучення додаткових вкладів, простота організації тощо) і недоліки (необмежена відповідальність і ризик втрати майна учасниками з повною відповідальністю, особистий характер відносин і можливість виникнення конфліктів). Незважаючи на привабливість командитного товариства, в Україні воно не набуло значного поширення. У міжнародній практиці змішане (командитне) товариство називають також командитним. Учасники з повною відповідальністю – комплементарії, а вкладники – командитори. Командитне товариство складається як мінімум з одного комплементарія, який є керівником, і одного командитора. У США такі товариства (партнерства) почали створювати на початку XIX ст. Законодавчого оформлення цей процес набув лише на початку XX ст. В Англії закон про партнерства було прийнято у 1907, а в США – у 1916. Поширення командитних товариств зумовлено тим, що до участі в них можуть бути залучені всі бажаючі вкласти свій капітал, безпосередньо не беручи участі в управлінні, зокрема люди пенсійного віку або зайняті в інших формах бізнесу. Змішане (командитне) товариство поширене в галузі інвестицій у нерухомість, нафто- та газодобуванні, наукових дослідженнях, лізингу, фінансуванні кіно- та інших проектів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.