Господарське товариство

Господарське товариство – підприємства, організації та установи, створені юридичними або фізичними особами на основі об'єднання їх коштів і майна для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку. Господарські товариства займаються підприємницькою діяльністю в усіх сферах економіки, за винятком обмежень, встановлених законодавством. Вони є власниками майна, переданого їм засновниками й учасниками, виробленої продукції, отриманих доходів від виробничої та комерційної діяльності, іншого майна і доходів, отриманих на законних підставах.

Прибуток господарських товариств утворюється з надходжень від виробничої та комерційної діяльності після покриття витрат. З балансового прибутку товариство сплачує податки та інші платежі до бюджету, відсотки за банківський кредит та інші обов'язкові платежі. Чистий прибуток, отриманий після сплати встановлених платежів, залишається у розпорядженні товариства й використовується відповідно до його установчих документів. Законодавством України передбачено такі види господарських товариств: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерне товариство – товариство, яке має статутний фонд, що поділяється на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Воно несе відповідальність тільки в межах належного йому майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, розподілений на частки в розмірах, встановлених установчими документами. Учасники його несуть відповідальність у межах своїх внесків.

Товариство з додатковою відповідальністю характерне тим, що його учасники відповідають за борговими зобов'язаннями не лише своїми внесками до статутного фонду, а й належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску у статутний фонд.

Повним господарським товариством є таке товариство, всі учасники якого несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями усім своїм майном.

Командитне товариство – товариство, до якого, крім одного чи декількох учасників, які несуть відповідальність усім своїм майном, входять один або декілька учасників, відповідальність яких за зобов'язаннями товариства обмежується їх внеском у майно товариства.

Світовий досвід свідчить, що найстійкішою формою об'єднання капіталів є акціонерна, оскільки вибуття із засновників або учасників одного чи кількох суб'єктів не призводить до ліквідації акціонерного товариства. Акціонери не мають змоги на власний розсуд забрати свою частку зі статутного капіталу товариства, бо право власності на вкладений у товариство капітал у його натурально-вартісному вираженні належить акціонерному товариству як юридичній особі. Повернути вкладений капітал акціонер може, тільки продавши належні йому акції за цінами, що формуються залежно від кон'юнктури фондового ринку. На початку 90-х XX ст. в Україні почався процес створення й розвитку господарських товариств як форми вияву політики держави на роздержавлення економіки. Позитивним аспектом функціонування господарських товариств є розширення реальних можливостей і юридичного права вибору для людей у процесі пошуку ними сфер для реалізації своїх здібностей і професійних можливостей. Виникнення й діяльність цих товариств зумовили появу перших паростків конкуренції, хоч і не завжди здорової. У деяких сферах господарської діяльності створюються передумови для підриву монополізму державних підприємств і розширення можливостей для вибору споживача. Водночас поширеним явищем, особливо на початкових етапах становлення господарських товариств, було їх паразитування на підприємствах державного сектора економіки, орієнтація на посередницьку, а не на виробничу діяльність. Неврегульовані належним чином проблеми захисту інтересів споживачів, особливо в процесі здійснення операцій з цінними паперами. Все це потребує чіткого державного регулювання діяльності господарських товариств за одночасного усунення утиску здорової підприємливості й ініціативи, бюрократизму й чиновницької вседозволеності в органах державної влади.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.