Акціонерне товариство

Акціонерне товариство – основна форма організації великих та частини середніх підприємств, капітал яких формується від продажу акцій та інших цінних паперів. Покупці акцій стають пайовиками акціонерного товариства, а покупці облігацій – його кредиторами. Власний капітал акціонерного товариства може збільшуватися внаслідок наступних випусків акцій та вкладання частини прибутку в розширення виробництва. З прибутку акціонерні товариства сплачують податки державі, премії (тантьєм) менеджерам, поповнюють резервний фонд, дивіденди власникам акцій тощо. Кошти, отримані акціонерним товариством від випуску і продажу облігацій, становлять його позичковий капітал, а власникам облігацій щорічно виплачується твердий відсоток.

 

Акціонерні товариства виникли на початку XVII ст. Першими були англійська Остіндська торгова компанія (1600) та голландська Остіндська торгова компанія (1602). Перший акціонерний банк організований в Англії у 1694. Проте до 30-х XIX ст. акціонерні товариства були поодинокими. З переростанням продуктивними силами вузьких меж індивідуальної капіталістичної власності розвиток акціонерних товариств стає економічно неминучим. Найшвидшими темпами акціонерні товариства виникали в останній третині XIX ст. Так, у Німеччині наприкінці 70-х було до 460 акціонерних товариств, а на початку XX ст. – понад 5 тис. В Росії на початку 20-х XX ст. налічувалося майже 2,5 тис акціонерних товариств.

Нині у розвинутих країнах світу кожна крупна і навіть середня компанія існує у формі акціонерного товариства. Останні також широко використовуються для утворення та експансії міжнародних монополій. Так, американська нафтова корпорація «Мобіл корпорейшн» має понад 500 філіалів і дочірніх компаній більше як у 100 країнах світу. У 1917—18 акціонерні товариства в Росії були ліквідовані їх відродження почалося в період НЕПу. Наприкінці 20-х вони були знову ліквідовані. Створення акціонерних товариств в колишньому СРСР почалося наприкінці 80-х. Перше акціонерне товариство в Україні виникло в 1988.

Акціонерні товариства поділяють на:

  • відкриті – акції яких вільно продаються і купуються всіма бажаючими В деяких країнах (наприклад, у США) акціонерні товариства називають публічними;
  • закриті – акції яких не надходять у вільний продаж, а розподіляються серед засновників.

Середня кількість акціонерів в акціонерних товариствах США – до 60 тис., а у наймогутніших публічних акціонерних товариствах – понад 3 млн., в той час як у закритих акціонерних товариствах – до 300 осіб. Власник акції має формальне право брати участь в управлінні акціонерним товариством, оскільки володіння акцією дає йому право голосу при виборі керівних органів, власник облігації такого права не має. Кількість акціонерів у розвинутих країнах Заходу постійно зростає (за винятком періоду економічних криз). Так, у США їх кількість з 1929 по 1994 зросла з 1 до більш як 50 млн., в Україні в 1999 налічувалося 35 млн. акціонерів.

Економічним стимулом до придбання акцій є вищий рівень дивідендів порівняно і вкладенням певної суми в ощадний банк. На початку 90-х середній прибуток частини найманих працівників на дивіденди становив до 10% його щорічного заробітку. За 20 років він може таким чином накопичити майже 120 тис. дол. Водночас під час економічної кризи дрібні акціонери можуть втратити всі свої заощадження. Розповсюдження акцій серед робітників і службовців та збільшення дивідендів частково долають їх відчуженість від засобів виробництва, посилюють матеріальну заінтересованість у діяльності акціонерного товариства, їх конкурентоспроможність.

Акціонерна форма підприємств використовується в процесі трансформації існуючої в Україні економічної системи при формуванні різних форм власності у промисловості та сільському господарстві. За 1992-96 майже 8 тис. середніх та крупних державних підприємств в Україні було перетворено на відкриті акціонерні товариства, загалом у 1999 існувало майже 60 тис. акціонерних товариств.

Позитивним у розвитку акціонерних товариств є:

  • можливість значно розширювати джерело нагромадження (так, у Німеччині в 1994 підприємці за рахунок емісії цінних паперів залучили до 5% загальної суми інвестицій);
  • демократизується управління підприємствами, зокрема право вищестоящих організацій бути пайовиками акціонерних підприємств послаблює відомчу монополію, робить їх економічно заінтересованими у швидкому розвитку акціонерного товариства, сприяє скороченню управлінського апарату;
  • послаблюються диспропорції в економіці і насамперед між групою «А» і групою «Б» через акумулювання частини заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти підприємств, що випускають гостродефіцитні товари (легкові автомобілі, відеотехніку тощо), їх надання акціонерам, які вкладають кошти за цільовим призначенням;
  • поліпшується якість функціонування та розвитку техніко-економічних відносин (відносин спеціалізації, кооперування концентрації виробництва та ін.) через продаж акцій підприємствам-суміжникам та посилення контролю робітників за якістю комплектуючих виробів;
  • прискорюється міжгалузеве переливання капіталу, що сприяє ширшому впровадженню досягнень НТР у цих галузях;
  • здійснюється регулювання кількості грошей (через продаж акцій держава зменшує кількість грошей а скуповуючи, збільшує їхню кількість);
  • посилюється заінтересованість трудящих у кращому використанні засобів виробництва економії електроенергії, сировини, знижується плинність робочої сили тощо.

Негативним у розвитку акціонерних товариств є:

  • можливість банкрутства мільйонів дрібних акціонерів (у США під час кризи 1974-75 їхня кількість скоротилася майже на 7 млн. осіб);
  • посилюється контроль гігантських акціонерних товариств і крупних акціонерів (через механізм купівлі контрольного пакета акцій) за іншими великими та середніми компаніями, внаслідок чого створюється багатоступенева система залежності й контролю;
  • широке розповсюдження акціонерних товариств збільшує масу фіктивного капіталу, сприяє масовим махінаціям на фінансових біржах;
  • встановлюється контроль за капіталом мільйонів акціонерів, завдяки чому ще більше зростає могутність крупних корпорацій в економіці й політиці;
  • акціонерна форма підприємництва використовується як засіб економічного примусу для викупу нерентабельних філіалів, заводів, цехів (разом з їх боргами) трудовими колективами, що змушує їх скорочувати заробітну плату, оплачувані відпустки, подовжувати робочий день тощо.

В Україні внаслідок приватизації і роздержавлення понад 40 тис об’єктів (наприкінці 1998) – переважна частина державних підприємств – викуплена трудовими колективами. Проте вони, як правило, залишилися закритими акціонерними товариствами, внаслідок чого не використовується важливе джерело фінансування – залучення коштів через механізм продажу акцій широкому загалу. Крім того, вони не перетворилися на справжні колективні підприємства, оскільки держава вилучає в них до 90% прибутків, а отже, відсутня така важлива риса трудових колективних підприємств, як власність на вироблений продукт (більшу частину його, як це характерно для розвинутих країн світу) їх перетворенню на трудові колективні підприємства заважає існуюча грошова, фінансово-кредитна, амортизаційна та інші форми політики держави.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.