Контрольний пакет акцій

Контрольний пакет акцій – частка акцій, яка дає їх власникам можливість встановити реальний контроль за акціонерним товариством. У період виникнення й на початкових етапах розвитку акціонерних товариств (нижча стадія капіталізму) необхідно було зосередити в руках одного власника (фізичної або юридичної особи) 50% загального обсягу голосуючих акцій плюс одна акція.

 

У процесі еволюції акціонерної власності контрольний пакет акцій поступово зменшувався, що було пов'язано, по-перше, з випуском різних видів акцій, значна кількість яких – неголосуючі (привілейовані акції, що дають право на першочергове отримання дивідендів, їх власники користуються перевагою при поверненні вкладених в акціонерний капітал сум у разі ліквідації акціонерного товариства, але не мають права голосу на зборах акціонерів). По-друге, з великою кількістю акціонерів у крупних акціонерних компаній (монополістичних і олігополістичних підприємств). Так, середня за кількістю акціонерна компанія в США має до 60 тис. акціонерів, а наймогутніша – понад 3 млн. із збільшенням кількості акціонерів ускладнюється можливість брати участь у виборах керівництва акціонерного товариства (через розпорошеність акціонерів у різних регіонах країни та ін.). По-третє, з концентрацією переважної кількості акцій у руках найбільших власників, у т. ч. вищих менеджерів крупних компаній. Так, у США на 0,25% найбагатших власників у 1986 припадало 82% загальної кількості випущених цінних паперів (акцій, облігацій), значна частина яких – голосуючі. На частку кожного з приблизно 10 тис. вищих менеджерів США наприкінці 90-х XX ст. припадало акцій на суму до 4 млн. дол. У деяких розвинутих країнах світу дії закону концентрації власності (в т. ч. акціонерної) протистоїть тенденція деперсоніфікації акціонерної власності. Незважаючи на це, контрольний пакет акцій найчастіше становить 5–10% від їх загальної кількості (в Україні – здебільшого 51%).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.