Патерналізм
Патерналізм (лат. батьківський) – опікунське ставлення держави до своїх громадян, з одного боку, компаній і фірм до працівників – з іншого, а також форма соціальної політики і соціальної ідеології, спрямованої на соціально-економічне партнерство праці й капіталу. Широко застосовується з кінця XIX – початку XX ст. у США, Німеччині та інших країнах. Ґрунтується на положенні про збігання інтересів капіталістів і найманих працівників, прагнення панівного класу піклуватися про добробут людей найманої праці, про доцільність їхнього співробітництва.
В першій половині ХХ ст. патерналізм обмежувався здебільшого активною соціальною ідеологією, у другій половині XX ст. вона була доповнена практичними заходами, зокрема створенням преміальних і пенсійних фондів на підприємствах, організацією медичної допомоги, здійсненням житлового будівництва, продажем акцій за пільговими цінами, залученням найманих працівників до процесу управління підприємствами, політикою формування власності трудящих та ін. Зокрема, у ФРН з прийняттям 1984 «Четвертого закону про стимулювання утворення власності у найманих працівників» розміри щорічного формування власності кожним працівником зросли з 624 до 936 марок. Держава гарантує при цьому надання надбавок за заощадження в обсязі 23% від такої суми, а для трудових сімей (які мають двох та більше дітей) – 33% від суми щорічного формування власності.
Патерналізм за останні десятиріччя XX ст. набув різних національних форм. Так, у США, деяких інших країнах найманих працівників залучають до управління підприємством, заохочують до придбання акцій, участі в прибутках та ін. На підготовку і перепідготовку кадрів американські корпорації щорічно витрачають до 30 млрд. дол. Упровадження патерналістських програм зумовлене посиленням ролі особистого чинника в умовах НТР, прагненням зекономити значні кошти на зменшенні прогулів і порушень трудової дисципліни, розколі й послабленні ролі профспілок та ін.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.