Цільовий вклад – вклад, внесений з певною метою (оплата товару та ін.).

Цінова інфляція – інфляція грошей, спричинена штучним підвищенням ін. Ціна і гроші – різні форми вияву вартості товару. Ціна відображає кількість грошей, яка дорівнює вартості товару. Коли вартість, ціна й гроші мають спільну основу, вимірюються одним стандартом, то йдеться про три різні, але рівноцінні вираження вартості товару – безпосередньо в одиницях робочого часу, в грошових одиницях та за допомогою маси грошей. Зміна одного з цих компонентів зумовлює зміну всіх інших. Так, якщо вартість прийняти за сталу величину що визначається тільки витратами праці, то зміна грошового стандарту вимірювання вартості товару зумовлює зміну її грошового вираження – ціни, а відтак – і грошової маси і навпаки, зміна ціни означає зміну грошового стандарту вимірювання вартості товару. З підвищенням ціни грошовий стандарт вимірювання вартості товару зменшується і навпаки, зниження цін спричиняє його підвищення.

Цінова диференціація – встановлення цін на товари з урахуванням об'єктивних умов виробництва. Властива всім галузям народного господарства, але найактуальніша в сільському господарстві та в добувній промисловості.

В основі диференціації цін – диференціація вартості товару. Здійснюється з метою кращого забезпечення еквівалентного обміну товарами між виробниками, що працюють в різних, незалежних від них умовах виробництва. Такий обмін забезпечується лише в тому разі, коли кожен виробник реалізовує свою продукцію за індивідуальною вартістю. Практично досягти цього неможливо, оскільки, по-перше, в кожній галузі існує чимало об'єктивних умов виробництва, які враховуються детальніше лише при нарахуванні заробітної плати, по-друге, не розроблена методика визначення індивідуальних вартостей, як це має місце щодо заробітної плати, по-третє, реалізація продукції за індивідуальною вартістю призвела б до великої кількості індивідуальних вартостей на ринку, а отже, й можливої спекуляції цінами. Тому там, де існує організований ринок під контролем держави, умови виробництва відповідним чином групуються і для кожної групи встановлюються властиві їм диференційовані ціни, які визначаються як середньозважена величина витрат праці підприємств цієї групи. Така ціна щодо окремого підприємства є суспільною вартістю, що відображає суспільне необхідний рівень господарської діяльності підприємств у цій групі умов виробництва, а щодо суспільства загалом – індивідуального вартістю. Тому реалізація продукції за такими диференційованими цінами краще забезпечує еквівалентний обмін товарами порівняно з тим, коли б уся вироблена продукція реалізовувалася лише за суспільною ціною.

Ціновий картель – монопольна угода, учасники якої встановлюють ціни на товари та послуги.

Цивілізована конкуренція – конкуренція між товаровиробниками всередині країни та між країнами, що здійснюється в умовах мінімального дієвого втручання держави у її форми та методи з урахуванням вимог соціальної справедливості й цінностей демократичного суспільства. В основу цивілізованої конкуренції покладено такі принципи:

1. На жодному ринку немає «вільної конкуренції» як абстрактної теоретичної конструкції. Конкуренція як така вплетена завжди в існуючі форми і механізм соціальної комунікації, в систему цінностей суспільства, ідеологій, соціальних зв'язків, технологій і галузей, здобуття й утвердження влади, установ, знань і простої людської довіри.
2. Ринкові процеси як такі не завжди і не скрізь успішно функціонують (наприклад, навколишнє середовище, сільське господарство, економіка житла, надмірні витрати ресурсів за технологією екстенсивної диференціації продукту). Це стосується й України та пострадянських країн після запровадження в них «монетарної шокотерапії».
3. Партнери з обміну не є гомогенною групою, і значна частина трансакцій не є добровільною. Те саме характерно й для європейських економічних зв'язків між великими і малими фірмами, між фірмами і постачальниками, для торгівлі між бідними й багатими країнами або для можливостей політичного впливу. Субсидії також розподіляються не за принципом конкуренції.
4. Розрегулювання ринку може бути позитивним, хоча за певних умов це призводить до негативних наслідків. Цей принцип стосується і регулювання ринку, і запровадження владної вертикалі. Слід також завжди ретельно обдумувати, чи перебуває прибуток у діловій активності підприємця у правильному співвідношенні з соціальними й іншими витратами пов'язаними зі станом ринку.
5. Неприборкана конкуренція – самознищуюча й нерідко «самоїдська». Так, у XVIII ст. індійська текстильна промисловість почала конкурувати з британською через те, що зайвим виявився не вільний ринок, а сильна монополія Англії, тобто існував зовсім різний розподіл шансів.
6. Принципи соціального дарвінізму й неолібералізму швидше шкодять конкуренції, ніж виправдовують її, оскільки кожний ринок залежить від трьох основних субстанцій наявних у суспільстві, а саме довіри, співпраці й чесності. Коли їх не існує, як і в разі агресивної конкуренції, ринок не може ефективно функціонувати або функціонує неправильно. Якщо довіра, співпраця й чесність існують, але поступово дедалі більше підриваються агресивною теорією і практикою, що проповідує безмежний егоїзм, така ринкове орієнтована система дуже ненадійна.
7. Кожний практик визначає для себе значення кооперації, яка виражає загалом інші відносини в конкуренції Р. Акселрод довів, що кооперативна поведінка в ринкових процесах успішніша, ніж некооперативна. Він виводить чотири правила не будь заздрісним, не поводься некооперативно, першим прагни до взаємності, не прагни бути «знайком». Кооперація передбачає певну стабільність соціальної системи і базис довіри та інформації, представлені надійним інститутом. Вона потребує не «хороших» або «нових» людей, а людей, які не втратили здатності до дружелюбності до терпимості та людяності. Цей пункт німецької конкурентоспроможності ніхто не вважав зайвим або не помічав зовсім.