Механізм управління фінансовим капіталом

Управління фінансовим капіталом підприємницьких структур є складовою частиною фінансового менеджменту підприємства.

На сучасному етапі розвитку країни в процесі управління фінансовим капіталом повинні розглядатися в основному питання, пов'язані з його утворенням за рахунок використання різних джерел коштів. Тому найбільше значення для суб'єктів господарювання має дослідження проблем ціни і структури фінансового капіталу, оптимізації потреби в ньому, виходячи з розмірів підприємств, галузевої специфіки, форм власності й організаційно-правового устрою.

На нашу думку, управління фінансовим капіталом є сукупністю взаємозалежних елементів, які забезпечують розробку і прийняття оптимальних рішень щодо його формування і використання.

Система управління фінансовим капіталом складається з двох взаємозалежних підсистем: керованої підсистеми, або об'єкта управління і керуючої підсистеми, або суб'єкта управління.

Як об'єкт управління фінансовим капіталом виступає сукупність умов його функціонування. До цих умов можна віднести: визначення потреби і пошук джерел коштів для формування капіталу; оцінка вартості джерел коштів і можливості їхнього залучення; механізм формування власного капіталу і позикових джерел коштів; обґрунтування оптимальної структури капіталу; використання власних і позикових коштів для фінансування активів.

Суб'єктом управління фінансового капіталу виступають окремі фізичні особи або фінансові служби підприємницьких структур, які, використовуючи сукупність прийомів і способів, забезпечують прийняття необхідних рішень щодо функціонування фінансового капіталу.

У практиці економічних досліджень, як правило, застосовується системний підхід, в основі якого лежить розгляд явищ і процесів у вигляді єдиної системи.

На нашу думку, розглядаючи управління фінансовим капіталом з позиції системного підходу, можна подати його у вигляді взаємозалежної сукупності елементів:

СУФК = ПУФК + ЦЗУФК + ФУФК + МУФК + ТЗУФК,

де СУФК – система управління фінансовим капіталом;

ПУФК – принципи управління фінансовим капіталом;

ЦЗУФК – цілі і завдання управління фінансовим капіталом;

ФУФК – функції управління фінансовим капіталом;

МУФК – механізм управління фінансовим капіталом;

ТЗУФК – технічні засоби управління фінансовим капіталом.

Якщо в системі управління фінансовим капіталом виявиться, що якийсь елемент є малоефективним, то вся система управління фінансово-господарською діяльністю буде мати недостачу конкретного елемента і відповідно буде менш результативною. Тому в процесі функціонування системи управління фінансовим капіталом доцільно постійно оцінювати, як елементи системи відповідають один одному, і при виникненні певних відхилень вносити відповідні корективи.

Найважливішою складовою частиною системи управління фінансовим капіталом є його принципи. Основні принципи управління фінансовим капіталом.

  1. Принцип обґрунтування потреби в джерелах коштів. Сутність цього принципу полягає в тому, що в процесі господарської діяльності фінансові служби повинні економічно обґрунтувати розміри фінансового капіталу на всіх етапах життєвого циклу підприємства.
  2. Принцип оцінки вартості окремих джерел грошового капіталу і доцільності їх залучення. Даний принцип полягає в тому, що всі джерела грошового капіталу, які може залучити підприємство, повинні бути оцінені з позиції їхньої вартості або ціни. Тільки після цього можна приймати рішення про доцільність їх залучення.
  3. Принцип пошуку і вибору найбільш прийнятних джерел коштів, виходячи з проведеної вартісної оцінки. Суть принципу полягає в тому, що пошук і вибір джерел коштів для формування фінансового капіталу повинен здійснюватися на основі проведеної раніше вартісної оцінки.
  4. Принцип формування груп, підгруп і елементів фінансового капіталу у процесі фінансової діяльності. Даний принцип полягає в тому, що за рахунок різних джерел коштів формуються окремі елементи, підгрупи і групи фінансового капіталу.
  5. Принцип формування раціональної структури фінансового капіталу. Цей принцип визначає постійну необхідність фінансових служб обґрунтовувати і формувати раціональну структуру фінансового капіталу.
  6. Принцип раціонального використання фінансового капіталу для фінансування активів підприємства. Сутність цього принципу полягає в тому, що фінансовий капітал повинен використовуватися раціонально при фінансуванні активів підприємства.
  7. Принцип урахування ризику в процесі формування і використання фінансового капіталу. Формування і використання фінансового капіталу поєднане зі значним ризиком. Тому найважливішою умовою системи управління фінансовим капіталом є урахування можливих ризиків, їх мінімізація і страхування.
  8. Принцип активної ролі фінансових службу процесі формування і використання фінансового капіталу. Суть цього принципу полягає в тому, що результат формування і використання фінансового капіталу значною мірою визначається діяльністю конкретних фізичних осіб – керівників і фінансових менеджерів підприємства.

Знання основних принципів управління фінансовим капіталом дозволяє ефективно організувати процес його функціонування на підприємствах, забезпечуючи необхідний рівень фінансової стійкості і постійного нарощення ринкової вартості суб'єкта господарювання.

Принципи управління фінансовим капіталом створюють можливості визначитися з цілями і завданнями функціонування фінансового капіталу.

Сучасна економічна наука основною метою функціонування капіталу вважає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства. Ця головна мета знаходить своє концентроване втілення в зростанні ринкової вартості підприємства.

На підставі теоретичного аналізу сучасного розвитку підприємств можна зробити висновок, що головною метою управління фінансовим капіталом є забезпечення оптимальних умов його формування і використання в процесі фінансування господарської діяльності для максимізації добробуту власників і власників підприємства в сьогоденні і майбутньому періодах.

Реалізація головної мети управління фінансовим капіталом передбачає вирішення певної сукупності завдань.

  1. Формування оптимального обсягу фінансового капіталу, який забезпечує необхідний рівень фінансування активів. Дане завдання реалізується в процесі визначення загальної потреби в джерелах коштів, схем і методів фінансування необоротних і оборотних активів, оцінки вартості різних видів джерел фінансових засобів і обґрунтування доцільності їхнього залучення.
  2. Формування оптимальної структури фінансового капіталу, яка забезпечує постійний ріст його прибутковості. Це завдання вирішується як на стадії первісного формування фінансового капіталу, так і в процесі його розширеного відтворення. При цьому найважливіше значення має мінімізація вартості залучених джерел коштів, а також встановлення такого співвідношення між окремими групами, підгрупами й елементами фінансового капіталу, яке б забезпечувало одержання максимального прибутку від звичайної діяльності.
  3. Забезпечення фінансової рівноваги і заданого рівня фінансової гнучкості підприємства. Фінансова рівновага досягається при високому рівні платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, що забезпечується залученням відносно недорогих джерел грошового капіталу і його авансування в різні за рівнем ліквідності активи. Фінансова гнучкість знаходить своє відображення в здатності підприємства досить швидко й ефективно формувати додатковий фінансовий капітал за рахунок різних джерел, дотримуючись при цьому його раціональної структури.
  4. Оптимізація використання фінансового капіталу в процесі формування різних видів активів. Дане завдання реалізується в процесі оптимізації взаємозв'язку «фінансовий капітал – основні й оборотні активи», вибору найбільш ефективних форм і методів розміщення фінансового капіталу, що забезпечує високий рівень його ефективності.
  5. Забезпечення мінімізації фінансового ризику в процесі формування і використання фінансового капіталу. Це завдання вирішується як шляхом оптимізації залучуваних джерел коштів, так і диверсифікованості вкладення цих коштів у необоротні й оборотні активи. Крім того, істотне значення має внутрішнє і зовнішнє страхування фінансових ризиків, пов'язаних з формуванням і використанням фінансового капіталу.
  6. Оптимізація відтворення фінансового капіталу і забезпечення своєчасного його вкладення в різні види активів. Дане завдання реалізується в процесі фінансової діяльності підприємства. При цьому істотне значення має постійний контроль над процесом відтворення фінансового капіталу і вибору найкращих напрямків його розміщення.

Реалізація головної мети і завдань управління фінансовим капіталом здійснюється через сукупність функцій. Науково обґрунтована характеристика функцій необхідна для ефективної організації управління фінансовою діяльністю в процесі формування і використання фінансового капіталу.

Функції управління фінансовим капіталом підприємства можна поділити на дві великі групи: функції управління формуванням і функції управління використанням фінансового капіталу.

Зміст функцій управління формуванням фінансового капіталу:

  1. Розробка стратегії і визначення тактики формування фінансового капіталу. У процесі реалізації даної функції формуються цілі і завдання управління фінансовим капіталом на тривалий період, розробляється перспективна політика підприємства щодо формування фінансового капіталу. На основі розробленої стратегії виробляється механізм її тактичного втілення, виходячи з конкретних умов і можливостей підприємства.
  2. Аналіз, прогнозування і планування потреби у фінансовому капіталі при створенні підприємства і подальшому його розвитку. Дана функція відображає один з найважливіших напрямків діяльності фінансових служб у процесі формування фінансового капіталу. При цьому розробляються перспективні, поточні й оперативні плани формування фінансового капіталу.
  3. Визначення можливостей і економічної доцільності використання різних джерел коштів для формування фінансового капіталу. Зміст цієї функції полягає в постійній вартісній оцінці різних джерел коштів і визначення на цій основі середньозваженої вартості окремих груп і усього фінансового капіталу підприємства. Завдяки цьому можна прийняти обґрунтовані рішення по залученню відповідних джерел коштів.
  4. Вироблення і прийняття рішень щодо формування власного фінансового капіталу. У процесі реалізації даної функції визначаються зовнішні і внутрішні джерела власних коштів, а також обсяги формування власного капіталу за рахунок цих джерел.
  5. Вироблення і прийняття рішень щодо формування позикових коштів. Дана функція відображає об'єктивну необхідність і економічну доцільність використання позикових джерел фінансових коштів для фінансування господарської діяльності. У процесі реалізації цієї функції підприємства залучають позикові джерела коштів, що сприяє підвищенню ефективності здійснення операційної діяльності.
  6. Формування оптимальної структури фінансового капіталу. Виконуючи фінансову діяльність, підприємства повинні забезпечити таку структуру фінансового капіталу, яка забезпечує високий рівень фінансової стійкості і фінансової гнучкості, а також дозволяє отримувати додатковий прибуток у процесі операційної і фінансово-інвестиційної діяльності.

Зміст функцій управління використанням фінансового капіталу:

  1. Розробка стратегії і визначення тактики використання фінансового капіталу підприємства. У процесі реалізації даної функції формуються цілі і завдання з використання фінансового капіталу для фінансування активів на тривалий період, розробляється перспективна політика використання фінансового капіталу. На основі розробленої стратегії виробляється механізм її тактичного втілення при фінансуванні необоротних і оборотних активів.
  2. Аналіз, прогнозування і планування фінансування активів за рахунок сформованого фінансового капіталу. Дана функція дозволяє вчасно й обґрунтовано приймати управлінські рішення Щодо фінансування активів. У процесі реалізації цієї функції розробляються перспективні, поточні й оперативні плани використання фінансового капіталу.
  3. Визначення економічної доцільності використання різних груп і елементів фінансового капіталу для формування активів. Ця функція дозволяє встановити взаємозв'язок «фінансовий капітал – активи», визначити, за рахунок яких елементів фінансового капіталу будуть формуватися відповідні види основних і оборотних активів.
  4. Вироблення і прийняття рішень щодо використання фінансового капіталу в процесі операційної діяльності. У процесі реалізації цієї функції приймаються рішення щодо обсягу, складу і структури фінансового капіталу, який буде використаний для фінансування активів, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства.
  5. Вироблення і прийняття рішень щодо використання фінансового капіталу в процесі інвестиційної і фінансової діяльності. Ця функція дозволяє визначити ту частину фінансового капіталу, яка може бути спрямована для фінансування активів, пов'язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю.

Одна з функцій управління фінансовим капіталом реалізується як у процесі формування, так і в процесі використання фінансового капіталу. її зміст зводиться до нижченаведеного.

Прийняття рішень щодо зменшення і страхування підприємницьких і фінансових ризиків, пов'язаних з формуванням і використанням фінансового капіталу підприємства. Дія даної функції забезпечує мінімізацію аби ефективне внутрішнє і зовнішнє страхування підприємницьких та фінансових ризиків при виборі джерел фінансових ресурсів і використанні різних елементів фінансового капіталу для фінансування активів.

Процес управління фінансовим капіталом ґрунтується на певному механізмі. На нашу думку, цей механізм повинен бути системою розробки і реалізації управлінських рішень в галузі формування і використання фінансового капіталу. До складу цього механізму управління фінансовим капіталом доцільно включити такі основні елементи:

  1. Державне регулювання формування фінансового капіталу. Підприємницька діяльність в умовах переходу до ринкової економіки не може знаходитися без державного регулювання. В умовах України державне регулювання формування фінансового капіталу містить: встановлення мінімального розміру статутного капіталу тільки для акціонерних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю; механізм формування статутного капіталу підприємств різних форм господарювання; порядок емісії акцій, облігацій та інших корпоративних цінних паперів; . регулювання процесу утворення додаткового і резервного капіталу; податкове регулювання формування окремих елементів фінансового капіталу; порядок утворення нерозподіленого прибутку; регулювання кредитних і позикових операцій; валютне регулювання; регулювання лізингових та інших орендних операцій; регулювання фондового ринку і ряд інших напрямків формування фінансового капіталу.
  2. Система методів, прийомів і способів управління формуванням і відтворенням фінансового капіталу. Для управління формуванням і відтворенням фінансового капіталу підприємства можуть використовувати найрізноманітніші методи, прийоми і способи, за допомогою яких можливе досягнення поставлених цілей і завдань. З усієї сукупності методів, прийомів і способів можуть бути використані: аналіз і синтез; прогнозування і планування; кредитування; самофінансування; оподатковування; система розрахунків; страхування; заставні операції; фінансова й оперативна оренда; фондоутворення; прибуток і амортизаційні відрахування; орендна плата; дивіденди; відсотки; дисконт; цільові внески, форми розрахунків; аналітичні, балансові, економіко-статистичні методи. Вибір конкретних методів, прийомів і способів управління формуванням фінансового капіталу визначається цільовими настановами підприємства і реальних можливостей щодо їх використання.
  3. Система формування фінансового капіталу за рахунок власних джерел коштів. Формування фінансового капіталу повинне здійснюватися в першу чергу за рахунок використання різних зовнішніх і внутрішніх власних джерел коштів. При цьому управління формуванням фінансового капіталу повинне бути спрямоване на оптимізацію різних джерел з урахуванням їх вартості, можливості залучення, своєчасності надходження, потреби в обсягах. Вибір власних джерел коштів визначає можливості підприємства щодо розширення виробничо-збутової і фінансово-інвестиційної діяльності, сприяє зміцненню фінансової стійкості підприємства і підвищенню його ринкової вартості.
  4. Система формування фінансового капіталу за рахунок позикових джерел коштів. Недолік власних джерел коштів, а також їхня висока вартість спонукають підприємницькі структури до пошуку позикових коштів. У процесі управління позиковими джерелами грошових ресурсів оптимізується склад і структура цих джерел, виходячи з їхньої вартості, можливості залучення, потреби і наявності реальних обсягів позикових коштів.
  5. Внутрішньогосподарське регулювання процесу формування фінансового капіталу. Механізм внутрішньогосподарського регулювання фінансового капіталу створюється в процесі господарської діяльності підприємства. Частина питань внутрішнього регулювання визначені або в статуті підприємства, або в установчому договорі. Однак значна частина питань внутрішнього регулювання формування фінансового капіталу визначається в положеннях про фінансову діяльність і облікову політику підприємства.
  6. Державне регулювання використання фінансового капіталу. Використання фінансового капіталу знаходиться під меншим державним контролем, ніж процес його утворення. Разом з тим держава регулює процеси використання фінансового капіталу практично у всіх підприємницьких структурах. Це знаходить відображення в порядку обліку формування основних і оборотних активів; регулювання придбання цінних паперів; регулювання інвестиційної діяльності; регулювання придбання валюти тощо.
  7. Система методів і прийомів управління використанням фінансового капіталу. Ця система спрямована на управління вкладенням фінансового капіталу в основні й оборотні активи підприємства. При цьому застосовуються методи: аналітичний, балансовий, економіко-статистичний, моделювання, регресійно-кореляційного аналізу, прогнозування. Вибір методів і прийомів визначається напрямками використання фінансового капіталу.
  8. Система використання фінансового капіталу в процесі формування необоротних активів. У процесі управління використанням фінансового капіталу для формування необоротних активів приділяється увага вибору найбільш вигідних вкладень з позиції оцінки «витрати-результат». З цією метою вкладення фінансового капіталу оптимізується за видами необоротних активів. Основним критерієм може бути або мінімум приведених витрат, або максимум прибутку.
  9. Система використання фінансового капіталу в процесі формування оборотних активів. Формування оборотних активів є найважливішим напрямком використання фінансового капіталу. При цьому приділяється увага вибору елементів фінансового капіталу для фінансування оборотних активів.
  10. Внутрішньогосподарське регулювання процесів використання фінансового капіталу. На кожному підприємстві повинна розроблятися система заходів щодо раціонального довгострокового і короткострокового вкладення фінансового капіталу. Для цього складаються різні види фінансових планів і програм, найважливішими з яких є плани і програми інвестиційної діяльності.

У сучасних умовах управлінські структури і фінансові менеджери повинні користуватися найрізноманітнішими технічними засобами. Як головний технічний засіб використовуються персональні комп'ютери, а також засоби збирання, оброблення, збереження і передачі інформації.

В умовах інтернаціоналізації економічної і фінансової діяльності особливо висока роль міжнародних систем передачі інформації і, зокрема, системи «Інтернет», завдяки якій в усьому світі передається найрізноманітніша інформація, що дозволяє в найкоротший термін одержати чи передати великі обсяги необхідної інформації.

Інший напрямок розвитку технічних засобів управління – це мобільний телефонний зв'язок, який дозволяє оперативно зв'язатися з потрібним абонентом і передати чи одержати інформацію, необхідні вказівки, інструкції тощо, виходячи з мінливого становища (особливо це важливо для роботи на товарних, фондових і валютних біржах, при укладенні фінансових контрактів).