Форми та методи фінансового вирівнювання
Правові засади й організація бюджетного вирівнювання в Україні В Україні, як уже зазначалося, теорію фінансового вирівнювання не розроблено. Немає і відповідної практики. Перерозподіл фінансових ресурсів у системі бюджетів держави здійснюється в рамках регулювання доходів бюджетів.
Правова основа регулювання доходів бюджетів в Україні носить досить загальний характер і визначена статтями 16, 21, 24, 26 Закону "Про бюджетну систему України".
Основними інструментами, за допомогою яких здійснюється регулювання доходів бюджетів, є власні та закріплені доходи, регульовані доходи, нормативи відрахувань від регульованих доходів, дотації та субвенції, а також міжбюджетні взаєморозрахунки. Головним інструментом збалансування доходів бюджетів є регульовані доходи, частка яких у податкових надходженнях зведеного бюджету України на 1997 рік сягає 80 відсотків.
Статтею 16 Закону України "Про бюджетну систему України" встановлено, що з державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватися частина доходів як процентні відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, що справляються на даній території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі "Про Державний бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій.
На регіональному (обласному) рівні доцільно утворити трансфертні фонди, які б формувалися за рахунок внесків територіальних громад з високою податкоспроможністю і функціонували на засадах самофінансування.
Регіональні фонди мають об'єднуватися в єдиний державний фонд трансфертів територіальним громадам для забезпечення стандартів якості життя в межах всієї країни. Право на допомогу із цих фондів слід надавати тим громадам, які мають податкоспроможність на рівні менше 95 відсотків від середньої податкоспроможності. Внески до фондів мають здійснювати громади із податкоспроможністю, що перевищує 105 відсотків від середньої податкоспроможності.
Ще одне питання. В Україні потрібно розробити багатофакторну математичну модель – формулу вирівнювання, її практичне застосування має забезпечити надання на всій території держави державних і громадських послуг за єдиними державними соціальними стандартами. Саме ці стандарти слід визначити і затвердити Верховною Радою в законодавчому порядку.
Це лише загальна схема майбутньої системи фінансового вирівнювання в Україні. Її детальна розробка – тема окремого наукового дослідження.
В Україні з 90-х років реалізуються окремі заходи державної регіональної фінансової політики. Однак цілісної концепції цієї політики держава ще не виробила.
Основною метою державної регіональної фінансової політики має стати здійснення заходів із зближення рівнів соціально-економічного розвитку в різних регіонах та територіях країни, забезпечення єдиних стандартів якості життя в усій державі.
В Україні склались і наростають значні горизонтальні фіскальні дисбаланси, що зумовлює наростання розриву в рівнях розвитку окремих територій та в рівнях життя людей у різних регіонах. Наявність цих дисбалансів, потреби забезпечення єдиних стандартів рівня державних і громадських послуг, різні витрати територій з надання цих послуг та інші фактори зумовлюють необхідність запровадження в Україні сучасної системи фінансового вирівнювання. Такої системи Україна поки що не має. Нинішня практика регулювання доходів бюджетів є рудиментом командно-адміністративної економіки і в нових умовах виявила свою повну неефективність. Наростає тенденція збільшення кількості дотаційних бюджетів, що є вкрай негативним явищем і засвідчує наростання нестабільності в усій фінансовій системі.
Нова система фінансового вирівнювання в Україні має базуватися на сучасних формах і методах з урахуванням зарубіжного досвіду, яку потрібно закріпити в законодавстві. При її створенні слід скористатися такими об'єктивними показниками, як ВПП (валовий податковий продукт), податкоспроможність територій, середня податкоспроможність територій, державні мінімальні стандарти рівня державних і громадських послуг.