Податкові надходження як основа фінансової незалежності місцевого самоврядування

На сучасному етапі розвиток місцевого самоврядування визначений одним із найважливіших напрямків державної політики. Розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, яке відбулося протягом останніх років, не супроводжується адекватним збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що надходять у їх розпорядження. Незначними залишаються власні доходи, зокрема за рахунок місцевих податків і зборів. Так, у більшості розвинутих країн місцеві податки становлять близько 30% усіх податкових надходжень до зведених бюджетів, зокрема в Японії – 35%, у Великобританії – 37%, в Німеччині – 46%, у США – 66%. Тоді як в Україні найвищий показник сягнув лише 7,04% – у 2011 році. У попередні роки він ще менший.

Проте, місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Лише фінансова незалежність місцевого самоврядування – є можливістю самостійного вирішення питань комплексного фінансового забезпечення економічного та соціального розвитку певної території, що входять до компетенції відповідного рівня місцевого управління.

Доходи місцевих бюджетів мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування та формуються, перш за все, за рахунок власних надходжень місцевих податків та зборів, що відповідає вимогам ст. 9 Європейської хартії місцевого самоврядування, в якій зазначено, що органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження встановлювати в межах закону.

Структура доходів місцевих бюджетів наведена на рисунку:

Загальні доходи місцевих бюджетів зросли на 24,1 % та склали 225,3 млрд. грн. В загальній структурі переважають саме податкові надходження, крім того щороку спостерігається зростання. Так, якщо у 2007 році у загальній структурі їх кількість становила 76,5 %, то вже у 2008 році цей показник збільшився на 3,7 %, а у 2012 році порівняно з базовим періодом (2007 рік), зростання відбулося на 8,7 %. Динаміка зростання у 2012 році пов’язана із збільшенням надходжень від податку на доходи фізичних осіб (на 13 % порівняно з попереднім періодом), від плати за землю – на 17,6 %. Проте суттєве зростання демонструє єдиний податок (майже у 2,5 більше ніж у 2011 році).

З 2011 року єдиний податок склав фінансову основу місцевих бюджетів, тому як у загальній структурі усіх податкових надходжень від дорівнював: у 2011 році – 78 %, у 2012 році – 88,2 %. Суттєве зростання надходжень від єдиного податку спостерігається завдяки його сплаті фізичними особами – підприємцями. Так, якщо у 2011 році від фізичних осіб, що обрали спрощену систему оподаткування із сплатою єдиного податку надійшло лише 1113 млн. грн, то у 2012 році – 3611 млн. грн. (тобто більше у 3,2 рази).

Причиною збільшення обсягів надходжень до місцевих бюджетів від єдиного податку стало внесення змін до ст. 291 ПК України щодо розширення кількості груп платників єдиного податку з раніше існуючих чотирьох до шести, лібералізації критеріїв віднесення до 5 та 6 груп в частині скасування обмеження кількості осіб, які перебувають з платниками єдиного податку у трудових відносинах та суттєвого зниження ставок для цих груп до 5 % доходу – у разі сплати податку на додану вартість та 7% доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Проте для зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування необхідним є пошук додаткових джерел і, автор вважає, що доцільно і надалі удосконалювати порядок застосування спрощенной системи оподаткування.

Одним із шляхів може бути внесення змін до пп. 291.5.3, п. 291.5, ст. 291 ПК України щодо скасування обмежень для фізичних осіб, які надають в оренду земельні ділянки, житлові та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) або їх частини.

На сьогодні, згідно чинного податкового законодавства, фізична особа, яка надає послуги з оренди нерухомого майна може здійснювати діяльність лише на загальній системі оподаткування, що створює занадно високе податкове навантаження на платника податку, та в свою чергу, створює підстави для заниження платниками власних податкових зобов’язань.

Козаченко Ю.П. «Податкові надходження як основа фінансової незалежності місцевого самоврядування»