Основні загрози інформаційній безпеці

При вирішенні другого завдання необхідно розрізняти визначення загроз інформаційній безпеці, наведені в навчальних джерелах, стосовно різних суб'єктів інформаційних відносин.

Загрози інформаційній безпеці – це сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства й держави в інформаційній сфері.

До основних загроз інформаційній безпеці України, зазначають експерти, можуть бути віднесені обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації, руйнування системи цінностей, духовного та фізичного здоров'я особи, суспільства, негативні зміни їх цільових настанов, маніпулювання громадською думкою з боку державної влади, фінансово-політичних кіл, низький рівень інтегрованості України в світовий інформаційний простір тощо.

Всі загрози інформаційній безпеці поділяють на наступні основні групи:

• загрози шкідливого впливу відповідної інформації (недостовірної, шкідливої, дезінформації) на особистість, суспільство, державні інтереси;
• загрози несанкціонованого чи неправомірного впливу сторонніх осіб до інформації й інформаційних ресурсів фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування;
• загрози обмеженню інформаційних прав особистості, механізмам їх реалізації.

Явища та процеси природного й штучного походження, що породжують інформаційні загрози, називають дестабілізуючими факторами.

Джерелами дестабілізуючих факторів можуть бути:

• окремі особи, організації, різного роду об'єднання, інші держави та відповідно їх органи, організації, громадяни тощо;
• інформаційні системи та засоби, що є знаряддям приведення в дію інформаційних загроз, каналом їхнього проникнення у свідомість особистості або суспільну свідомість і генератором спонтанних загроз, що виникають внаслідок технічних несправностей та інших причин;
• природне середовище (катаклізми, природні стихії, катастрофи тощо).

Види дестабілізуючих факторів можна поділити на:

• внутрішньодержавні дестабілізуючі фактори: правовий вакуум у більшості питань забезпечення інформаційної безпеки; порушення законодавства з питань інформаційної безпеки; політичні конфлікти; відмови, збої, технічні помилки інформаційних систем (засобів); природні явища, що ускладнюють передачу, прийом і зберігання інформації або руйнують інформаційні системи;
• міждержавні дестабілізуючі фактори, що виникли в результаті конфліктів міждержавних масштабів і проявів (між державами, організаціями та державами, організаціями чи особами різних держав): воєнні, економічні, політичні, терористично-іде о логічні тощо.

Підтримання національної безпеки є важливим напрямом державної діяльності, що актуалізується залежно від наявності та ступеня відповідних загроз. Виділяють (В.Є. Лепський) фактори, що впливають на складність забезпечення інформаційної безпеки.

Так, до політичних факторів відносять:

• зміну геополітичної обстановки внаслідок фундаментальних змін у різних регіонах,
• формування нових національних інтересів,
• становлення державності на основі демократичних принципів, законності, інформаційної відкритості,
• руйнування усталеної системи командно-адміністративного державного управління,
• інформаційну експансію розвинутих країн, які здійснюють глобальний інформаційний вплив, з метою поширення світогляду, політичних і духовних цінностей та ідеалів західного світу,
• посилення міжнародної співпраці на основі максимальної відкритості сторін,
• низький рівень політичної, правової та інформаційної культури в суспільстві.

До соціально-економічних факторів відносять:

• труднощі переходу до ринкової економіки,
• продовження інфляційних процесів та падіння життєвого рівня населення,
• зростання безробіття, майнову поляризацію,
• поширення злочинності, криміналізацію суспільних відносин, погіршення показників здоров'я нації,
• зростання міжетнічної напруги.

До духовних факторів належать:

• криза державної ідеології,
• деформація системи норм, установок та цінностей, що проявляється у неадекватності оцінки інформаційно-психологічного впливу,
• поява нових форм та засобів впливу на індивідуальну, групову й масову свідомість,
• поява й ріст нових форм міфологічної свідомості,
• недооцінка національних і культурно-історичних традицій та проникнення в суспільну свідомість шаблонів західної масової культури, науки, освіти, виховання та культури,
• послаблення важливих соціокультурних інститутів держави,
• недовершеність та недосконалість системи етичних норм в сфері інформаційної діяльності.

Також вбачаються технологічні фактори, що значно ускладнюють забезпечення інформаційної безпеки:

• програмно-технічна неспроможність органів державної влади захистити власні інформаційні ресурси від несанкціонованого чи неправомірного доступу до них;
• технічна неспроможність інформаційної інфраструктури забезпечити інформаційні потреби всього населення держави тощо.

Джерело – глава з навчально-методичного посібника:

Тарасенко Р.Б. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.