Поширення продукції телебачення та радіомовлення

Згідно Закону "Про телебачення і радіомовлення" (ст. 5) цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється. Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач. Не вмотивоване законодавством України втручання органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, громадських чи релігійних об'єднань, їх посадових осіб чи працівників, а також власників у сферу професійної діяльності телерадіо організацій не допускається.

Неприпустимим с зловживання свободою діяльності телерадіо органі запій. Телерадіоорганізації в інформаційних блоках зобов'язані подавати інформацію про офіційно оприлюднену в будь-який спосіб позицію всіх представлених в органах влади політичних сил.

Не допускається використання телерадіоорганізацій для:

  • поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом;
  • закликів до насильницької зміни конституційного ладу України;
  • закликів до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди;
  • необґрунтованого показу насильства;
  • пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження;
  • трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;
  • розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та предметів;
  • пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування;
  • поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;
  • здійснення інших вчинків, за якими наступає кримінальна відповідальність.

Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні і радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх здоров'я.

Згідно ст. 6 Закону дані про кожну індивідуальну програму чи передачу мають містити:

  • ім'я автора чи авторів;
  • назву і адресу виробника програми. Відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі.

Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою. Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території. Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої програми (передачі) не с українською, такі фільми та/чи програми (передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною мовою.

Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою, мас становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення. Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовами.

Телерадіоорганізація зобов'язана повідомляти свої вихідні дані:

  • найменування;
  • позивні;
  • логотип або емблему.

Під час трансляції (ретрансляції) радіопрограми телерадіоорганізація не рідше ніж щогодини передає свої позивні. Під час трансляції телепередач телерадіоорганізація використовує логотип або інші вихідні дані.

Державні та комунальні телєрадіоорганізації зобов'язані безкоштовно передавати офіційні повідомлення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Конституційного Суду України, офіційні повідомлення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади – на підвідомчу їм територію.

Телєрадіоорганізації, незалежно від форм власності, зобов'язані безкоштовно оприлюднювати повідомлення про надзвичайні ситуації. Право на використання телебачення і радіомовлення з цією метою належить органам влади і посадовим особам, які уповноважені приймати рішення в умовах надзвичайних ситуацій. Трансляція сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводиться відповідно до державного замовлення та на основі договору.

На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України та Голови Конституційного Суду України державні телєрадіоорганізації надають їм час для екстрених офіційних виступів із важливих питань державного життя.

Державні телєрадіоорганізації зобов'язані передбачати у своїх програмах час і форми дчя забезпечення можливості виступів народних депутатів України з питань їхньої депутатської діяльності. Участь народних депутатів України у передачах з інших питань здійснюється на загальних засадах. Виступи депутатів місцевих рад з питань їхньої депутатської діяльності в телерадіопрограмах, що транслюються на території відповідної ради, здійснюються за домовленістю з місцевими телерадіоорганізаціями.

Редакційний статут телєрадіоорганізації згідно ст. 57 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" містить вимоги до створення та поширення інформації. Редакційний статут затверджує власник телєрадіоорганізації або уповноважений ним орган.

Власник телерадіоорганізації не мас права втручатися у творчу діяльність телерадіоорганізації в інший спосіб, ніж через внесення змін до редакційного статуту телерадіоорганізації.

Редакційний статут телерадіоорганізації визначає:

  • основні вимоги до забезпечення точності, об'єктивності, неупередженості та збалансованості інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;
  • вимоги до розповсюдження конфіденційної інформації;
  • вимоги до розповсюдження інформації про насильство;
  • вимоги до розповсюдження інформації про злочини;
  • вимоги до розповсюдження інформації про різні групи населення (національні та сексуальні меншини, релігійні групи, хворих та інвалідів);
  • вимоги до захисту дітей від негативного впливу інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;
  • вимоги до перевірки достовірності інформації, одержаної від третіх осіб;
  • вимоги до дотримання авторських та суміжних прав при розповсюдженні інформації;
  • особливості поширення інформації про політичні партії та політиків під час виборчого процесу та поза його межами;
  • вимоги до реклами та спонсорства;
  • вимоги щодо недопущення прихованої реклами та одержання творчими працівниками телерадіоорганізації товарів і послуг безкоштовно або за пільговими цінами;
  • порядок утворення, діяльності та повноваження редакційної ради телерадіоорганізації.

Редакційний статут телерадіоорганізації передбачає створення редакційної ради, половина складу якої призначається власником телерадіоорганізації або уповноваженим ним органом, а половина обирається творчим колективом телерадіоорганізації. На редакційну раду телерадіоорганізації покладається контроль за дотриманням телерадіожурналістами редакційного статуту, контроль за дотриманням прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність телерадіоорганізації тощо.

Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний:

  • дотримуватися програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом;
  • перевіряти достовірність одержаної ним інформації;
  • не допускати поширення інформації, передбаченої частиною другою статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (тобто державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом, пропаганду насилля тощо);
  • не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;
  • виконувати інші вимоги.

Телеглядачі і радіослухачі по Закону (ст. 60-61) мають право:

  • приймати програми телерадіоорганізацій, які доступні для прийому на території України;
  • одержувати інформацію про розклад передач;
  • звертатися до телерадіоорганізації, її засновників, Національної ради, Державного комітету телебачення і радіомовлення України із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості відповідних програм або передач і отримувати письмово або безпосередньо у передачах відповідь на звернення;
  • у порядку, визначеному законом, спростовувати інформацію про них, поширену телерадіоорганізацією.

При створенні, підготовці та розповсюдженні телерадіопрограм та передач телерадіоорганізації і провайдери програмної послуги зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України про захист суспільної моралі.

Телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією. У програмах та передачах телерадіоорганізації не мають права без письмової згоди батьків або осіб, що їх замінюють, а також відповідних правоохоронних органів розголошувати будь-яку інформацію, яка може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього правопорушника; стосується факту самогубства неповнолітнього.

Згідно ст. 63 Закону особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право на підставі письмової заяви переглянути та/або прослухати відповідну передачу перед її трансляцією. Спори у зв'язку з недостовірністю або неповнотою інформації, поширеної у зазначених передачах, розглядаються у судовому порядку.

Громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Моральна (немай-нова) шкода відшкодовується відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі:

  • якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі;
  • якщо ця інформація с дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;
  • якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не с працівниками телерадіоорганізації;
  • якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього;
  • якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

Нагляд за дотриманням інформаційного законодавства всіма телерадіоорганізаціями України здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі -Національна рада).

Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23 вересня 1997 року визначає правові засади діяльності Національної ради як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення.

Національна рада складається з восьми осіб. З них чотири члени Національної ради призначаються Верховною Радою України і чотири члени Національної ради призначаються Президентом України.

Національна рада здійснює:

  • нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення;
  • нагляд за дотриманням стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм;
  • нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії;
  • нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі;
  • офіційний моніторинг телерадіопрограм тощо.

Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими до виконання телерадіоорганізаціями на території України.

Джерело – глава з навчально-методичного посібника:

Тарасенко Р.В. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.