Сутність кінематографії та загальні засади діяльності в галузі кінематографії

Кінематографічна діяльність від самого створення фільму до його демонстрування піддасться чіткому правовому регулюванню.

Кінематограф має свою історію. Ще в далеких 1880-х роках технологічний розвиток кінокамер дозволив захоплювати і зберігати окремі зображення на одній плівці. Це призвело до швидкого розвитку кінопроектору, що освічував зняту та віддруковану плівку та переносив зображення на екран, створював кінопоказ для великої аудиторії глядачів. Ці рулони стали називатись "рухомі зображення", звідки і походить англійське слово "movie".

Популярність кіно зумовила появу перших жанрів: детектив, комічний фільм, вестерн, багатосерійний пригодницький фільм. В 1920-х роках до рухомих чорно-білих зображень стали додавати звук з мовленням, музикою чи звуковими ефектами, що відповідали дії на екрані. А вже у 1935 році вийшов перший повнометражний кольоровий фільм американського режисера Рубена Мамуляна "Беккі Шарп".

Практично відразу з появою та становленням кінематографічного мистецтва, виникла необхідність держави нормативно врегулювати цю діяльність. Як свідчить В.П. Міхайлов в розповідях про кінематограф старої Москви, вже в 1908 році в Російській імперії Наказом була встановлена заборона показу "фривольних та порнографічних фільмів", впроваджувалася посада цензора кінематографічних стрічок тощо.

На даний момент існують відповідні міжнародно-правові та національні механізми регулювання відносин в галузі кінематографії.

Європейська культурна конвенція, прийнята Радою Європи 19 грудня 1954 року, втілює культурну політику Європи, зобов'язує держави всіляко сприяти пересуванню осіб та предметів, що мають культурну цінність (в т. ч. продукції кінематографу), і обміну ними з метою:

• вивчення своїми громадянами мов, історії і культури інших народів;
• сприяння вивченню своєї мови або своїх мов, історії і культури на території інших держав тощо.

Приєднання України у 2009 році до Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, прийнятої Радою Європи 2 жовтня 1992 року, забезпечує Україні доступу до багатосторонніх, зокрема європейських, механізмів підтримки кінематографії, участі в європейських програмах культурного співробітництва та сприяння розвитку кінематографії в Україні. Вважається, що ратифікація цього документа сприятиме зникненню кон'юнктурщини у тематиці українських фільмів та зміненню давно застарілого механізму державного фінансування.

Зазначена Конвенція регулює відносини між Сторонами (членами Ради Європи та іншими державами-учасницями Європейської культурної конвенції) при створенні кінематографічної продукції спільного багатостороннього виробництва на території Сторін. Мета Конвенції - сприяти розвитку європейського спільного кінематографічного виробництва відповідно до наведених положень.

Ця Конвенція застосовується:

• до продуктів спільного виробництва, до створення яких залучено принаймні трьох співвиробників, розташованих на території трьох різних Сторін Конвенції;
• до продуктів спільного виробництва, до створення яких залучено принаймні трьох співвиробників, розташованих на території трьох різних Сторін Конвенції, та одного чи більше співвиробників, які не розташовані на території цих Сторін. Однак загальний внесок співвиробників, які не розташовані на території Сторін Конвенції, не може перевищувати 30% загальної собівартості.

Європейські кінематографічні твори, які створено як продукти багатостороннього виробництва і які підпадають під сферу застосування Конвенції, мають пільги, надані національним фільмам законодавчими та регулятивними положеннями, чинними на території кожної зі Сторін Конвенції, які брали участь у відповідному спільному виробництві. Пільги надаються кожному співвиробнику державою, на території якої він розташований.

Зазначимо, що ст. 22 Закону України "Про кінематографію" для сприяння виробництву національних фільмів, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини встановлюється квота демонстрування національних фільмів, яка становить не менше 30 відсотків національного екранного часу. Ця квота с обов'язковою для всіх демонстраторів фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення телебачення України. Положення про національний екранний час та його використання суб'єктами кінематографії та телебачення затверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 1436 від 14 вересня 1998 року.

В межах країн співдружності незалежних держав (СНД) діє Угода про співробітництво в галузі кінематографії від 10 лютого 1995 року, що сприяс співробітництву в аудіовізуальній сфері між Україною та іншими державами. Угода про спільне фільмовиробництво від 14 .листопада 2008 року (СНД) також націлена на зміцнення економічних та культурних зв'язків між державами, а також затверджує Положення про надання статусу "Національний фільм" фільмам спільного виробництва.

В цілому законодавство України про кінематографію базується на Конституції України, Основах законодавства України про культуру, Законі України "Про авторське право і суміжні права", Законі України "Про кінематографію", інших нормативно-правових актах.

Закон України "Про кінематографію" від 13 січня 1998 року визначає правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулює суспільні відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів.

Згідно Закону (сг. 5) основними принципами кінематографії є:

• утвердження творами кінематографії ідей гуманізму, загальнолюдських, національно-культурних та духовних цінностей;
• сприяння розвиткові національної свідомості, патріотичних почуттів, естетичного та екологічного виховання громадян;
• гарантування свободи творчості, захисту інтелектуальної вчасності, авторських і суміжних прав, моральних і матеріальних інтересів суб'єктів кінематографії;
• розвиток кіноіндустрії та традицій національної кінематографії;
• збереження національної та світової кінематографічної спадщини;
• рівність прав і можливостей суб'єктів кінематографії не-зачежно від форм вчасності у виробництві, розповсюдженні та демонструванні (публічному показі) фільмів;
• заохочення благодійної діяльності;
• сприяння аматорській творчості в кінематографії;
• сприяння співробітництву суб'єктів кінематографії з іноземними та міжнародними кінематографічними асоціаціями, фондами тощо.

Закон закріплює ряд визначальних термінів (ст. 3).

Кінематографія – це галузь культури, що об'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі.

Виробництво фільму – це діяльність, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб'єктів кінематографії, спрямовану на втілення твору кінематографії технічними засобами.

Розповсюдження (прокат) фільму – це виготовлення фільмокопій (тиражування), продаж та передача їх в прокат юридичним та фізичним особам.

Зберігання фільму – це діяльність, яка спрямована на забезпечення довгострокового зберігання вихідних матеріалів фільмів і фільмокопій та їх реставраційно-профілактичної обробки.

Демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільму – це професійна кінематографічна діяльність, що полягас в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення.

За спрямуванням діяльності суб'єкти кінематографії поділяються щодо:

• створення фільмів – автори і виконавці;
• виробництва фільмів – кіностудії, відеостудії, студії, продюсери тощо;
• розповсюдження фільмів – виробники, дистриб'ютори (прокатники) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фото-, фонодокументів тощо;
• демонстрування (публічного показу, публічного сповіщення і публічної демонстрації) фільмів - кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, канали мовлення телебачення (ефірного, кабельного, ефірно-кабельного, супутникового тощо);
• підготовки професійних кадрів – спеціалізовані навчальні заклади кінематографії, а також спеціалізовані факультети в інших навчальних закладах незалежно від форм власності;
• розроблення та виготовлення технологічного обладнання – науково-дослідні, конструкторські установи, сервісні центри, асоціації, виробничі підприємства та інші юридичні особи незалежно від форм власності.

Суб'єкти кінематографії здійснюють шдприсмницьку діяльність у галузі кінематографії згідно з законодавством України.

Підприємницька діяльність у кінематографії – це діяльність, пов'язана з виробництвом, розповсюдженням та демонструванням (публічним показом) фільмів, з метою одержання прибутку.

Підприємницька діяльність у галузі кінематографії може здійснюватися через продюсерську систему. Продюсерська система – це система в галузі кінематографії, яка в умовах кіноринку забезпечує взаємодію і функціонування всіх суб'єктів кінематографії з метою виробництва, розповсюдження та демонстрування (публічного показу) фільмів.

В разі участі в продюсерській системі держави ЇЇ інтереси представляють центральний орган виконавчої влади у галузі кінематографії та місцеві органи управління кінематографією.

Усі суб'єкти професійної кінематографічної діяльності, які займаються виробництвом, розповсюдженням і демонструванням фільмів, вносяться до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів, положення про який затверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 27 від 14 січня 2004 року .

Державний реєстр виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів (далі – Реєстр) ведеться з метою забезпечення:

• ідентифікації суб'єктів кінематографії, що здійснюють виробництво, розповсюдження і демонстрування фільмів на професійній основі з дотриманням технічних стандартів, норм та правил у цій сфері;
• аналізу структурних змін в кінематографії у разі створення, реорганізації та ліквідації суб'єктів кінематографії;
• організації статистичних спостережень у сфері кінематографії;
• взаємодії на єдиних методологічних засадах з базами даних інших центральних органів виконавчої влади;
• гласності та відкритості інформації про суб'єкти кінематографії для заінтересованих користувачів.

Відповідно до Постанови № 27 реєстр складається з таких розділів: виробники фільмів, розповсюджувачі фільмів, демонстратори фільмів. У Реєстрі відображаються дані:

• про виробництво фільмів на власній або найманій (орендованій) виробничій базі з повним технологічним циклом для виготовлення оригіналів фільмових матеріалів на кіноплівці, магнітних чи інших електронних носіях - для виробників фільмів;
• про отримання права на виготовлення фільмокопій на кіноплівці, магнітних чи інших електронних носіях, продаж та передачу їх в прокат для демонстрування і для приватного (у домашніх умовах) перегляду; про умови виготовлення фільмокопій: на власній або найманій (орендованій) виробничій базі – для розповсюджувачів фільмів;
• про демонстрування фільмів у призначених для цього приміщеннях – для демонстраторів фільмів.

Рішення про внесення до Реєстру суб'єкта кінематографії (після подачі заяви) та видачу йому свідоцтва приймають:

• Держкіно (Державна служба кінематографії) – стосовно виробників фільмів; розповсюджувачів фільмів, які отримали право на розповсюдження фільмів на всій території України;
• місцеві органи управління кінематографією – стосовно розповсюджувачів фільмів, які отримали право на розповсюдження фільмів у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць; демонстраторів фільмів, які провадять свою діяльність у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Без внесення до Реєстру провадиться діяльність:

• навчальними закладами, науковими установами, творчими спілками;
• телеорганізаціями, телестудіями (тільки для потреб телебачення).

На даний момент у Реєстрі виробників фільмів міститься інформація щодо таких відомих суб'єктів української кінематографії як:

• Творчо-виробниче підприємство Національної спілки кінематографістів України "Просвітницьке кіно України" (ТБП "Просвіткіно");
• Приватне підприємство Кіностудія "Інтерфільм" (ПП "Кіностудія "Інтерфільм");
• Державне підприємство "Одеська кіностудія художніх фільмів" ("Одеська кіностудія художніх фільмів");
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська студія телевізійних фільмів" (ГОВ "Київська студія телевізійних фільмів") та ін.

Джерело – глава з навчально-методичного посібника:

Тарасенко Р.В. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.