Тотемізм

Тотемізм (від індіанськ. от-отем – його рід) – уявлення або віра в існування «чуттєво-надчуттєвих» кровних (родинних) зв’язків між певною групою людей (рід, плем’я) і певним видом тварин, рослин чи інших явищ природи. Люди вірили, що вони є братами і сестрами тварин, рідше – рослин, походять від спільного з ними предка, що тотемні тварини ставляться до них, як до своїх родичів. Тотем видавався реальною істотою, яка завдяки особливим, «надчуттєвим» якостям робила свою конкретну справу: піклувалася про людей даного роду, надавала їм певну допомогу, навіть могла наділяти людей своїми визначними властивостями: орел – гостротою зору, ведмеді – силою тощо.

Уперше описав тотемістичні уявлення англійський етнограф Дж. Фрезер у 12-томній праці «Золота парость» (1911-1915). Тотемами було те, з чим людина була безпосередньо пов’язана (олені, вовки, орли, кабани тощо) або ті об’єкти, що привертали увагу якимись особливими рисами, наприклад, черемха кольором соку, який був схожий з кольором крові. Тотемів берегли. Щоправда, у певну пору року могли й забити, щоб колективно засмажити м'ясо і в такий спосіб прилучитись до так бажаних рис (сміливості, сили, легкості тощо). Багато тотемних племен вірили, що після смерті кожна людина перетворюється у тварину свого тотему, а отже, кожна тотемна тварина – це померлий родич. Були й інші уявлення. Так, за свідченням Геродота, стародавні словяни – неври вважали, що кожен з них щороку на кілька днів перетворюється на вовка, а потім знову набирає людської подоби. Згідно з Іпатським літописом, наші предки вірували і поклонялись не тваринам, а рослинам. Вони вшановували окремі гаї та ліси, забороняючи полювати в них, ловити птахів, рубати дерева тощо.

Принагідно зазначимо, що тотемізм – це не стільки віра у якихось тварин, рослин, як віра в певну безіменну й безособову силу, що проживає у кожній із цих істот, не змішуючись при цьому ні з ким із інших. Ніхто не володіє нею повністю, але всі мають до неї стосунки. Вона настільки незалежна від окремих суб’єктів, в які втілюється, що і передує їх появі і живе після них. Умирають індивіди: одні покоління замінюються іншими. Та ця сила, як завжди, лишається сучасною, живою і незмінною. Та тотемістичні вірування існують не у вигляді абстрактних уявлень, а в формі системи життєдіяльності людей, їх повсякденних вчинків, відношення до довкілля й інших людей.

Тотемізм – це не просто система вірувань і обрядів, а своєрідний соціальний інститут, що зумовлював стосунки між людьми, їхню поведінку. Він давав санкцію родовим закладам, оберігав основи роду: недоторканість життя спів родичів, недоступність тотемної обрядності для осіб чужої крові, правила статевої регламентації, обов’язкове наслідування тотему в чоловічій і жіночій лінії тощо.

Тож тотемізм – зростаюча безпосередньо з родової практики форма ідеального відображення і виразу в певному соціальному інституті первісного суспільства реальної єдності колективу первісних людей, соціального способу їх існування.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.